Фокін шитий
«25.09–01.10.2020»
Усе-таки правильно зробили, що відразу після інавгурації Зеленського Адміністрацію Президента перейменували в Офіс. — Уже чим-чим, а адміністрацією цей кадровий і комунікаційний хаос не назвеш. Ну а офіс, це ще і просто приміщення, з різними, часом випадковими людьми або, що просто завітали на вогник. Уже і не згадаєш, скільки в цьому приміщенні таких випадкових людей за 16 місяців перебувало. Герой стрічок новин останніх тижнів — Вітольд Фокін — там такий далеко не один.
У чому всі коментатори (окрім пропутінських, певна річ) одностайні, так це в тому, що в історії з призначенням/звільненням Вітольда Фокіна з поста заступника голови української делегації в Тристоронній контактній групі в Мінську (ТКГ) очільник Офісу Президента Єрмак висік сам себе. Виправданням призначення радником секретаря Ради національної безпеки й оборони з питань реінтеграції та відновлення Донбасу, вже даруйте за відвертість, інфантильного і недалекого Сергія Сивохо було хоч би те, що він президентський товариш за «Кварталом» (це як для більшовика разом із Леніним у Шушенському на засланні побувати).
А тут невдача: в нинішньому випадку з Фокіним, усі заздалегідь заготовлені Єрмаком мости до відступу були спалені. — Спершу Кравчуком, що встиг ще до перших зірниць відректися від свого колишнього прем’єра, а потім і онучкою-тусовщицею Машею, яка відразу після призначення свого дідуся, не втримавши язика за зубами, поквапилася похвалитися перед усією країною, що це вона звела його з головою Офісу Президента. Єрмак не просто помилився, історія з Машиною рекомендацією перетворила його на комічну фігуру. Це тим більше для нього образливо, в світлі докладених ним чималих зусиль щодо створення образу єдиної серйозної людини у випадковому зборищі другосортних КВНщиків на чолі країни.
Удвічі смішна в цих обставинах петиція, що враз з’явилася на сайті президента, автор якої просить змінити порядок передачі влади в разі дострокового припинення повноважень очільника держави. — Передавати їх не голові Верховної Ради, як того вимагає Конституція зараз, а не зганьбленому жодними скандалами фахівцеві, голові Офісу Президента (прямо не сказано, але розписано так, що зрозуміло: Єрмаку). — Жорсткість тролінга видає руку Богдана. Насправді, додатково до всіх його нещасть, ведений до подиву невмілим піарником Подоляком корабель нинішнього голови Офісу Президента, під ударами скандалів і безперервних звинувачень у зраді (тут не заглиблюватимуся в питання їх обґрунтованості) протік по всіх швах, і загрожує піти на дно.
Найбільш прикро, все це, незважаючи на очевидну користь, яку приніс скандал довкола того, що Фокін не помітив російської окупації. Самі зважте, ще зовсім нещодавно перша особа держави в описі, що відбувається на Донбасі, оперувала ідіомами «та сторона», а позиція глави української делегації в Мінську Леоніда Кравчука мало чим відрізнялася від озвученого Фокіним. А сьогодні Офіс Президента запевняє, що надалі українська делегація в ТКГ діятиме виключно «на підставі чіткого розуміння повного контролю Росією тимчасово окупованих територій України», Єрмак пише пости ще радикальніші на адресу Росії, ніж Порошенко, ну а Кравчук... Цього могутнього старого тепер не впізнати! За частки секунди майстерно розвернувшись у польоті на 180 градусів, тепер він тролить Москву і, кажуть, не раз уже довів Гризлова до нервового нападу.
Звільнення Фокіна, незважаючи на всю жорсткість прощальних формулювань, залишило без відповіді запитання, наскільки щирими були всі ці запевнення, що прозвучали від Офісу Президента. І чи не полягала насправді, на думку глави держави та Ермака, що підтримує її на плечах, уся провина Фокіна лише в тому, що він промовив уголос дуже багато що з того, що вони збиралися здійснити поволі. З одного боку, щирість бурхливої реакції на зміну риторики української делегації, що прозвучала цієї середи від російського представника на перемовинах у Мінську Бориса Гризлова, начебто підтверджується наростаючою щодня кількістю порушень окупантами «перемир’я». З іншого, анонсована на найближчий час поява посади прессекретаря, єдина мета якого — позбавити права голосу в соціальних мережах і ЗМІ членів української делегації, як розраховують на Банковій, дозволить у тиші повернутися до максимально, на погляд Єрмака, комфортного підкилимового формату домовленостей. — Чи є у нас підстави довіряти Єрмаку і Кравчуку? У мене жодних. А значить, ще обов’язково будуть нові скандали в ТКГ, і без Фокіна не менш гучні, ніж з Фокіним.
