Генератор монстрів: про деякі аспекти біологічної загрози
У зв’язку із драматичними змінами довкілля і швидкими змінами антропогенного середовища, біологічні загрози стають все гострішими. Серед них прийнято відрізняти ті, що обумовлені переважно природними причинами, і ті, що виникають або загострюються внаслідок людської діяльності. Кожна компонента проблеми підвищення рівня біологічних загроз має бути ретельно обговорена і проаналізована фахівцями, а відповідні ризики – коректно прораховані.
При цьому не можна забувати про соціальний аспект цієї проблеми, адже біологічна загроза формується в тому числі і поведінкою людини, тобто значним чином залежить від нашої відповідальності. Вплив сприйняття ризиків, тобто соціального фактору, на рівень біологічної безпеки яскраво демонструє приклад поширення стійких до антибіотиків збудників хвороб.
Вивчення ризиків, пов’язаних із поширенням епідемій – не зовсім лікарська задача. Вона виходить за межі оцінки стану здоров’я окремої людини і оперує переважно термінами популяції, а тому відноситься скоріш до галузі безпеки. Експерти в галузі безпеки погоджуються, що біологічні загрози останнім часом загострюються. Зростають ризики масової захворюваності, яка призведе до тривалої втрати працездатності, значного погіршення стану здоров’я та загибелі людей через розповсюдження нових штамів збудників епідемічних захворювань.
Рушійною силою тут може бути природна мутація наявних збудників інфекцій, закріплена, зокрема, застосуванням антибіотиків, керована мутація, розповсюдження непритаманних даному регіоні інфекцій, спровоковане кліматичними і екологічними змінами тощо. На думку експертів, це може призвести до виникнення епідемій навіть глобального характеру.
Виникла парадоксальна ситуація: ми намагаємося усунути загрозу, яку з таким завзяттям створювали багато років.
Антибіотики були чудом, яке врятувало мільйони життів, особливо в роки Другої Світової війни. Втрати серед хворих і поранених вдалося знизити за допомогою антибіотиків більше як на 70%. І це у військових умовах. Це здавалося дивом, ми почали розробляти нові, ефективніші препарати. З моменту першої публікації Олександра Флемінга про відкриття пеніциліну у 1929, вже до 1950 року було зареєстровано більше 100 антибіотиків. Почалася ера панування людини над світом мікробів. Застосування антибіотиків дозволило в період з 1950 до 1995 року на 85-90% знизити ризик дитячої смертності від інфекційних захворювань, на 45-65% від найбільш розповсюджених інфекційних захворювань, зокрема, на 80-90% - від туберкульозу, навіть знизити ризик смертності від інфекцій у онкохворих на 40-60%, та на 19-23% - у ВІЛ-інфікованих. Здавалося, ми були за крок до перемоги. Але що ми вміємо робити найкраще, так це перетворювати благословення на прокляття. І чарівна паличка перетворилася в наших руках на генератор монстрів.
Справа в тому, що масоване застосування антибіотиків спрацювало як фактор еволюції. Виживали і розмножувалися лише ті бактерії, у яких внаслідок випадкових мутацій виявлялася резистентність, нечутливість до антибіотиків. Таким чином ми спрямували природний відбір у загрозливе для нас русло.
Ми виростили штами мікробів-вбивць, нерозважливо застосовуючи лікування антибіотиками в будь-яких випадках. Ми зробили це із власної безпечності і безвідповідальності, ковтаючи антибіотики з будь-якого приводу, навіть без призначення лікаря, намагаючись швидше полегшити симптоми. Ми зробили це через недалекоглядність і некомпетентність лікарів, які призначали за мінімальної потреби антибіотики, незважаючи на можливі ризики. Авжеж система охорони здоров’я традиційно спрямована не на збереження здоров’я і підвищення якості життя пацієнта, а на пришвидшення повернення людини «на виробництво», на відтворення продуктивних сил суспільства. Як завжди, постраждала довгострокова безпека. І зараз ми стоїмо перед загрозами, навіть оцінити які адекватно досить важко…
Наразі медичні експерти виділяють 18 видів найбільш загрозливих мікроорганізмів, що поширюються в формах, стійких до звичайних типів антибіотиків. Серед найбільш розповсюджених виявлено кишкові інфекції, інфекції, що передаються статевим шляхом, диплококи, ентерококи, стафілококи, стрептококи, і туберкульоз. Лише в розвинених країнах (де ретельно ведеться відповідна статистика) щорічно страждають на захворювання, спричинені цими збудниками близько 6,5 мільйонів людей, а смертність через викликані ними наслідки становить до 77,5 тисяч. В деяких країнах стійки до антибіотиків інфекції вбивають більше людей, ніж СНІД. Зараз найбільшим вбивцею є стійкий до антибіотиків золотистий стафілокок, наприклад в США щорічно від нього гинуть більше 11 тисяч людей.
Окремо слід зазначити, що щорічні епідемії кишкових інфекції, що розповсюджуються в Європі і США, також пов’язані із резистентними до антибіотиків штамами мікробів. І в нас наразі немає можливості ефективно протистояти загрозам, які ми самі породили.
Що чекає на нас в майбутньому? Користуючись методиками оцінки соціо-екологічних ризиків, фахівці підрахували ризики, пов’язані із інфекційною захворюваністю людей на території України на період до 2020. Враховуючи різні компоненти біологічної безпеки (такі як окремі випадки екзотичних та особливо небезпечних інфекційних хвороб, групові випадки небезпечних інфекційних хвороб, епідемічні спалахи небезпечних інфекційних хвороб, та інфекційні захворювання людей невиявленої етіології) відповідний ризик був оцінений на рівні 0,19 – 0,24. Це дуже велике значення.
Це означає, що ми щорічно будемо відчувати вплив глобальних епідемій, а раз на три - п’ять років матимемо значний спалах небезпечного захворювання з істотною кількістю жертв. Власне, зараз ми спостерігаємо саме цю картину. І близько половини вирахуваного ризику пов’язано саме із антропогенним чинником, зокрема, впливом людської поведінки на вразливість штамів збудників інфекційних захворювань по відношенню до антибактеріальних препаратів.
Наприклад, в наших умовах окремою значною загрозою є стійкий до антибіотиків туберкульоз. І його розповсюдження тісно пов’язане із відповідальним ставленням пацієнта до профілактики і процесу лікування. Перехід туберкульозу в форму, стійку до ліків, можливий в тому випадку, коли пацієнт припиняє лікування, або порушує режим прийому ліків. В такому випадку подальше лікування втрачає сенс і треба докорінно змінювати схему і засоби лікування. Недбале ставлення до лікування смертельної хвороби, нехтування вакцинацією призводить до поширення хвороби, до руйнування власного здоров’я і зростання загрози для оточуючих.
Що ми можемо протиставити цій загрозі? Лише систематичність, компетентність і відповідальність. Відповідальне ставлення до власного здоров’я, професійна відповідальність і компетентність лікарів, спрямованість медичної системи на комплексне підвищення якості життя пацієнта, все це може забезпечити можливість контролю рівня біологічної загрози, пов’язаної із поширенням нових форм інфекційних захворювань. І тоді ми знайдемо рішення.
Нам не вдасться сховатися від наслідків власних помилок, нам доведеться жити із створеними нами монстрами.
