Іван Павло ІІ ввійшов в історію працею, служінням, вірою і навчанням
«Свободу не можна мати постійно, її постійно треба здобувати і створювати…»
(Іван Павло ІІ, Білорусь, 1998 р.)
Буремна історія ХХ століття ‒ це історія непересічних людей, що змінювали не лише народи й континенти, а й ставали символами вічного Добра і Зла. Хтось із них заходив в цю історію тихим сапом, по-злодійському, як Гітлер і Сталін, хтось вламувався вихором, тайфуном, зносячи все, навіть самого себе, на цьому шляху, як Ленін. Хтось потрапив на ці сторінки в інтелектуальній боротьбі, як Маргарет Тетчер.
Іван Павло ІІ ввійшов в історію працею, служінням, вірою і навчанням.
26 років понтифікату Івана Павла ІІ ‒ це понад 85 тисяч сторінок написаних ним документів. Це 102 паломницькі поїздки в усі куточки світу, під час яких проголошено 3 тисячі промов. Це 14 енциклік і 42 апостольські послання.
Служити ‒ цей поклик душі він відчув зовсім молодою людиною, студентом і робітником на каменоломнях. Під час ІІ Світової війни Кароль Войтила продовжить навчання в Яґеллонському університеті на факультеті полоністики. Але це буде незвичайне навчання, підпільне. І вже під час цього підпільного навчання почне заняття у підпільній семінарії. Своє пасторське служіння він почне у 1946 році, працюючи, вірячи, навчаючи і навчаючись.
Він стане наймолодшим польським єпископом у 1958 році, професором університету і людиною, якій віритимуть навіть ті, хто нікому і ніколи не вірив.
Усе земне життя святого Івана Павла ІІ ‒ це приклад того, що розумних і твердих духом бояться, бояться ті, хто намагається «проштовхнутися» в історію з чорного ходу. Але не до них звернеться у своїй інавгураційній промові словами «Не бійтеся!» новообраний 16 жовтня 1978 року папа римський. «Не бійтеся!» ‒ стане гаслом всього його земного життя. Не бійтеся вірити, не бійтеся любити, не бійтеся бути вимогливими до себе.
«Будьмо обережні перед удаваною любов’ю, справжня любов – це любов справи і правди», ‒ скаже папа через рік після обрання. Цю любов справи і правди він нестиме у кожному своєму паломництві, навіть тоді, коли цього паломництва будуть боятися більше, ніж тайфунів і цунамі. Але він буде їхати і говорити, і його слово буде змінювати світ. У травні 1981 року папа приїде на Батьківщину, до Польщі. А в грудні того ж року поляки піднімуться на протест, просякнуті любов’ю до Батьківщини і вірою в те, що свободу можна вибороти.
«Від себе треба вимагати навіть тоді, коли інші від вас не вимагають», ‒ скаже Іван Павло ІІ в Ясній Гурі у 1983 році. І це ще одна константа його служіння. Вимогливість до самого себе ‒ це велика інтелектуальна й моральна праця, яка допоможе не лише полякам виборювати право на свободу й гідність. Але вже 1991 року, коли в Європі впаде залізна завіса, він застерігатиме: «Історія вчить, що демократія без цінностей легко перетворюється на відкритий або закамуфльований тоталітаризм». Інколи здається, що саме цих слів боялася нова українська влада, що будувала демократію без цінностей. Бо як по-іншому можна пояснити, що паломництво папи в Україну відбудеться лише у червні 2001 року.
Хочемо ми того чи ні, але ним сказане: «Бути людиною совісті ‒ значить вимагати від себе, підніматися над власним проваллям і постійно повертатися до совісті», ‒ стало дороговказом для цілого покоління. Він змінив церкву, він змінив світ, він змінив людей.
(18 травня 1920 року народився святий Іван Павло ІІ ‒ папа римський, що залишився Людиною)
ФОТО З АРХІВУ "Дня"
