Каво, де твоє тіло?
Відчуваю — думки ще не дозріли, в голові — чи то недописаний пейзаж, чи то натяк на сюжет про приємне здивування, яке й хочеться обіграти. Післясмак звичайно так і формується — біжу, біжу, біжу і є лише один привід зупинитися — філіжанка кави. Так, стоп. Вже схоже на рекламу, так непомітно і до недозволеного градуса можна опуститися. При такій багаторічній і відданій любові до кави, хоча з 20-ти років дозволяю собі лише одну філіжанку на день, але зараз, щоправда, нічого нового, розчарування наростають щодня. Купую, начебто, в перевірених крамницях, завжди запитую і перепитую, якого року народилися зерна, в якій формі вони сьогодні і, природно, чую у відповідь те, що й хочу почути, а в кінцевому підсумку отримую частенько маловиразний пил. Де характер, інтрига, яскравість підтексту, забавність, навіть певне нахабство напою, який має право й може вважати себе господарем життя. У кавових бутиках є, звичайно, ексклюзиви, але зараз мова про каву з більш демократичної полиці, але при цьому не позбавленої спокусливої якісної загадки. Чомусь не можу заспокоїтися, підслухавши розмову одних світських нероб. Вони красувалися, мабуть, вичитаними порівняннями, згадуючи якусь кавову тусовку. Звучало вельми спокусливо: округла кава з м’яким тілом і довгим соковитим післясмаком або шовковисте тіло, яке залишає тривалий приємний шоколадний спогад, солодке тіло зі стиглим абрикосовим ароматом... Звичайно, вникаючи в переказ і віртуально відтворюючи їхній захват в уяві, все це, погодьтеся, може трохи нервувати. Якось принизливо для закоханої в каву жінки, користуватися не зовсім відповідним продуктом, насилу вивуджуючи в потоці пропозицій щось якісне. Адже й від однієї філіжанки чекаю на точкову чарівливість і без обману.
Варто, мабуть, довідатися, з чого ж складається гідне кавове тіло.
Отже, професійний пошук, добір, обсмажування статусних зерен починається з вивчення теруару, розповів мені кавовий сомельє. Признаюся, і слова такого не знала. Теруар — це унікальна комбінація геологічних і кліматичних умов, які створюють і забезпечують особливе середовище для розвитку кавового дерева. Смак доброї кави якраз і відбиває його теруар — регіон, де вона виросла, якою була погода в її рік, на якій висоті вона росла.
Фахівців високого класу занадто багато не буває, у багатьох країнах їх знають за іменами, до думки оцінювачів якості зерен, сертифікованих суддів конкурсів із приготування кави, провідних інструкторів, членів освітніх комітетів, суддів чемпіонатів у кавовій індустрії не лише прислухаються, вона — вирішальна.
Сьогодні ж у широкому продажі пропонуються в основному зерна, хоч і привезені з конкретних регіонів і, природно, в кожного кавомана свій улюблений сорт, але, власне кажучи, все це — суміш зерен із різних плантацій, якими займаються різні люди і склад цих сумішей може варіюватися з року на рік. І крайнього, виходить, немає.
Найголовніше, окрім дитинства й отроцтва кави — термін життя зерен після обсмажування. Знаючі сноби додали, але чомусь не пригостили, що варто самій скуштувати каву зі свіжообсмажених зерен, термін зберігання яких не перевищує одного місяця, і порівняти з кавою із зерен з тривалим терміном зберігання. Природно, якщо на старті зелені зерна були в обох випадках чудової якості.
Завжди розраховую на помел і приготування, то хіба вони маловажливі, вміло приховуючи досаду від того, що не всі задоволення відчула, кокетуючи з кавовим тілом, то хіба не в цьому таємниця смаку, все чіплялася з питанням. І почула ввічливо-поблажливе уточнення, природно важливо, але це вже прикид, хоч і дуже вагомий, але кава повинна мати щасливе і здорове дитинство.
Для застільної ерудиції, чи як, попитати побільше. Ні, знань зайвих не буває, і озброївшись, зможу відбирати для свого ранку саме те, що потрібне, вирішила. Високу каву (ту, в якої VIP-тіло) обсмажують часто в маленьких пічках — продовжив кавовий знавець. Потім зерна загартовують холодним повітрям. Вагу кава втрачає, але зберігає смак. Це — класика. Кава, як відомо, гучний бізнес і закуповувані потоки часто не дотягують до збалансованого набору всіх тонкощів.
Ось деякі подробиці з особистого життя кави: потрібен у середньому тиждень, щоб зерна заспокоїлися і стабілізувалися після обсмажування. Лише тоді вони спроможні ефектно розкрити свій смак. Приблизно за три тижні обсмажені зерна починають втрачати леткі речовини і з кожним новим днем смак і аромат кави стає все більш скромним. Часто зерна вміщують до вакуумної упаковки, до речі, я була певна, що це і є гарантія того, що зерна не окислюються, адже повітря не проникає. Попри те, що зерна в упаковці можуть зберігатися довго, їхній аромат все одно слабшає. Виходить, як не крути, головне — термін життя зерен після обсмажування.
Усе ясно: молодість — ось що є важливим для тіла, навіть кавового. Невже мені пропонували весь цей час лише старезну каву? Виходжу на пошук, знаючи — бажане тіло рости має на плантаціях не менше 900-2000 метрів над рівнем моря, але де гарантія, що гідно й уважно відбиралися зерна у фермерів з репутацією, чи враховано всі вимоги до упаковки та переробки вогких зерен. Ось і результат розтривоженої психіки — настільки забутися, що уявити себе панею, яка зможе сплатити за всі ці позиції, адже навіть ціну не запитала, хоча й так ясно. Навіщо було все випитувати та винюхувати? Ні, головне ж відчуття щастя за вранішньою кавою, а не її обов’язкові складові, звично мозок почав викручуватися з пастки.
Та все ж, гідне кавове тіло не зіпсувало б мій ранок із його вишуканим чистим смаком, з добре інтегрованою кислотністю, в якій вгадувався б смак зацукрованої вишні, індійського фініка, шоколадного десерту. І все це — одночасно.
Треба ж таке, навіть втомилася, перераховуючи соковиті нюанси. Подумаєш, здвигнувши головою, мабуть, для самосхвалення, навіщо мені це чуже задзеркалля.
Чому, власне, чуже, стрепенулася, адже вже все, або майже все, про нього знаю. Зі свіжообсмажених джерел.
Де моя улюблена філіжанка, зустрічай же нове тіло!
Кавове.
