Хроніки спротиву. Одного сонячного дня
Подивився на вихідних старий британський фільм «Ми зустрінемося знову» з Вірою Лінн у головній ролі.
Віра - співачка традиційної естради, прославлена як «Душечка збройних сил» (the Forces' Sweetheart). Її музичні записи були надзвичайно популярними під час Другої світової, особливо серед військовослужбовців.
На відміну від інших “солдатських Мадонн” – таких, як дещо саркастична Марлен Дітріх і драматична Едіт Піаф - Лінн брала саме задушевністю, підкресленою фемінністю: це голос жінки, що звертається безпосередньо до тебе, чекає саме тебе з фронту. Власне, її найвідоміша пісня називається «Ми зустрінемося знову» (We'll Meet Again) – вона вперше виконала її в 1939, на самому початку війни, нею й завершується фільм, знятий у Лондоні в 1943.
«Ми зустрінемося знову» - нехитра стрічка; основне завдання, вочевидь – якомога більше показати співаючу Віру у всіх можливих ракурсах. Але ось дивишся це наївне чорно-біле кіно з його простими (але не дурними) жартами, зафільмоване під німецькими бомбами (котрі влучають то в церкву, то в паб, то в музей – щось до болю знайоме, правда?), і думаєш, наскільки ж воно відгукується зараз своїм напівдитячим оптимізмом, а надто фінальною сценою, де Віра співає перед повним парком військових ту саму We'll Meet Again, і їй вторить цілий хор вояків.
Наша війна не завершиться швидко, і нам потрібні будуть різні фільми навіть під час боїв – в тому числі й такі, обов’язково.
В 1979 тодішній лідер Pink Floyd Роджер Вотерс написав свою пісню про Віру:
Чи пам'ятає тут хтось Віру Лінн?
Чи пам'ятає її слова про те,
Що ми знову побачимося
Якось сонячним днем?
Пам’ятаємо, Роджер, пам’ятаємо. А ось про тебе, що на старості літ перетворився на російського холуя, якось підзабули.
Так що…
Ми зустрінемося знову.
Не знаю де,
Не знаю коли,
Але я знаю, ми зустрінемося знову
Одного сонячного дня.
Так і буде.
Дмитро ДЕСЯТЕРИК, “День”
