Хворі на літературу
«На біс! На біс! На біс!», – мені досі крутяться в голові вигуки ошалілої публіки на «Ночі поезії», якими кликали на сцену Андруховича, Жадана, Малковича, Ружицького, Анкерсена Клауса… В Юрка Кучерявого, який традиційно веде «Ніч поезії», від щирої ейфорії, що витала у повітрі, трохи дибки стирчало волосся - як знак і символ тої чудасії, що творилася у місті. Дощ, книги, розмови, улюблені автори, зустрічі – від всього світ справді перевернувся догори дриґом. Хтось з гостей Форуму жалівся: «Я перебрав. Але не алкоголю, а вражень, думок, поезії». Львівському Форуму видавців – двадцять років, Міжнародному літературному фестивалю - вісім. Цей літературний карнавал вже став потужною традицією, що має свою тяглість та сенс.
Коли вийшла з львівського вокзалу, у ніздрі вдарив запах, якого раніше ніколи не зауважувала, живучи у Львові. Це вогкість. Особливо зранку, коли місто вмите і чисте після дощу. Дорога з вокзалу до центру крізь ту тиху вологу та спокій вулиць ніби нагадує: «Цими вулицями ходив Антонич». Десь там же біля Привокзальної згадуються сюжети з «Вечірнього меду» Москальця. Коли переїхала у Київ, здається, більше почала розуміти Львів. Пізнаю його через відсутність і тугу за своїм містом. А Форум є його невід*ємною частиною. І не потрапити на Форум – означає не виконати ритуал. У цьому сенсі я язичник.
Важливою для мене була зустріч з Олегом Лишегою та Тарасом Прохаськом, яку модерувала Богдана Матіяш. Мабуть, приміщення бібліотеки на вулиці Січових Стрільців ще ніколи не бачило стількох відвідувачів. Люди були всюди – на підлозі, у дверях, у вікнах. Самій довелося сидіти навколішки біля входу. Але ні краплі не шкодую, бо ті розмови – наче якась вода, без якої ріка думок може пересохнути. Так сказав про себе Лишега: «Вода та глина – те, що має бути поряд, аби людина не «пересохла»». Говорили про землю та відповідальність.
Доброю новиною став переклад віршів фронтмена гурту «TheDoors» Джима Моррісона, здійснений поетом Олександром Фразе-Фразенком. А також переклад книги Міколая Лозінського «Reisefieber». «Назву залишили німецькою, бо немає дослівного перекладу на українську, хоч і були варіанти «подорожня тривога» або «мандраж», - пояснив перекладач Остап Сливинський. Однією з ключових подій цьогорічного Форуму стала презентація нового видання «П*ятикнижжя» Григорія Чубая. Надарма воно здобуло Гран-Прі.
І, звичайно ж, презентація «Підривної літератури», на яку довго чекала. Унікальне оформлення, зібрані унікальні тексти. Якби ж то кілька років тому, коли в університеті читали «Ефект кривого дзеркала» Костенко, були ці книжечки. По-доброму заздрю теперішнім студентам, які тепер мають вільний доступ до якісного видання української літератури та публіцистики.
«Коли я почав писати, мені не сказали, що це насправді хвороба…» - згадую собі початок вірша Томаша Ружицького, який він читав на «Ночі поезії». Але від такої хвороби немає вакцини і ліків. Як для літераторів, так і для читачів. Тому коли мене зараз запитують «Чому захворіла?», відповідаю «Хвора на Форум».
