Король помер, нехай живе король!
«15–21.07.2021»
До відставки одіозного міністра внутрішніх справ Арсена Авакова поставились по-різному. Багато хто з радістю. Як один мій друг, який назвав цю відставку найкращим подарунком на своє 50-річчя. Багато хто, хто теж не в захваті від цього «чорта», — з тривогою. Як один мій фейсбучний френд, пам’ятаючи сумну традицію нинішньої влади щоразу умудрятися замінювати оскандалених чиновників ще гіршими (обмовлюся, лише з одним винятком — скільки не шукали, гіршого за Степанова кандидата в міністри охорони здоров’я не знайшли). Ну а дехто з гіркою недовірою. Уже й не згадаєш, скільки за 7 з гаком років Аваков написав таких заяв. Гляди, як до Александрової слободи по Івана Грозного, що відрікся від престолу, і по Авакова до службового особняка на Вишгородській, який він займав, або на віллу Сан-Феліче-Чирчео, ще на колінах приповзуть.
Ну, а я одразу згадав радянський ще фільм «За сімейними обставинами». Нагадаю: головна героїня, яка ледь досягла пенсійного віку, проте підмолоджується (у виконанні Галини Польських), проживає у двокімнатній квартирі з дочкою та її чоловіком. І коли ті заводять дитину, відмовляється виходити на пенсію, щоб їм допомагати. Проте, волею автора п’єси (фільм поставлений за п’єсою Валентина Азернікова), вона зустрічає своє кохання і замість ролі злої тещі сама опиняється в ролі нелюбої невістки. І ось, у день народження матері її нового чоловіка, зібралися всі чотири покоління родини. І — як подарунок свекрусі — героїня Галини Польських оголошує: щоб тій не було так важко займатись господарством, вона збирається піти на пенсію. Ефект від подарунка виявився прямо протилежним. Іменинниця сприйняла «подарунок» як прямий натяк на її вік і немічність. Ну, а дочка героїні звертається до неї з іншими докорами: «Так, цікаво. Значить, для нас ти не хотіла піти на пенсію. Ні для мене, ні для онучки. Нам допомогти ти не могла, а для зовсім чужої людини...»
І ось, значиться, читаю новину про чергову, цього разу, здається, справжню відставку Авакова, і почуваюся чи то цією донькою Польських Лідою, чи то чи її зятем Ігорем... Це ж скільки за минулі після Майдану роки на совісті Авакова і його «Народного фронту» загублених реформ! Починаючи з люстрації в очолюваному ним відомстві, де задовго до появи на Банковій Татарова відновилися більшість із тих, хто, здавалося, був звільнений із ганьбою і через дурість не втік за Януковичем до Москви. Скільки за ці роки було сфальсифікованих справ, скільки провалених через саботаж і / або некомпетентність розслідувань! Скільки нових Врадіївок! Для мене це перш за все вбивство у Переяславі місцевими «ментами» по п’яні 5-річного Кирила Тлявова. Мерзотників відмазує вся правоохоронна система ось уже понад два роки. І кожен же, без перебільшення, може назвати ще не менше десятка таких самих випадків.
А скільки разів за ці роки руками кишенькових націоналтітушок він шантажував Банкову, раз по раз профануючи Майдан! Я не схильний покладати на Авакова всю провину за прихід до влади нинішнього некомпетентного, інфантильного, керованого тимчасовими правителями президента. Але до цього дня головним вигодоотримувачем від перемоги на виборах Зеленського був міністр внутрішніх справ. Який відмазався від розслідувань за звинуваченнями в корупції. Відомство якого, що розростається, як пухлина, за півтора року пандемії в підкилимних бюрократичних іграх відняло сотні мільйонів у українців, які задихаються без кисню і ліків, і лікарів, які кожен день ризикують своїми життями. Що зараз-то, Арсене Борисовичу? Де зі своєю відставкою ви були раніше, коли не пізно було відіграти назад, коли ще не наламали стільки дров!
Не знаю, чи проголосує за відставку Авакова на позачерговому засіданні Рада, не суть, чи набере вже озвучений кандидат від Банкової Монастирський необхідну кількість голосів (коли ви це читаєте, ймовірно, вже настала ясність, але не тоді, коли я це пишу). Бюрократичний монстр, що розрісся за 7 років, — причому розрісся не тільки в переносному, а й у прямому сенсі, почавши захоплювати будівлі прилеглого інституту Богомольця... Бюрократичний монстр МВС розрісся і набув за 7 років такої інерційної маси, що став на 100% стійким до будь-яких, навіть найрадикальніших спроб реформ. Утім, навряд чи варто очікувати якихось серйозних спроб реформ МВС від Дениса Монастирського. Який сам починав свою кар’єру в команді Авакова, який у в ролі голови парламентського комітету з правоохоронної діяльності, якщо вірити підписаному ним відгуку на скандальну «дисертацію» іншого пташеняти гнізда Авакова Іллі Ківи, «впроваджував у практичну діяльність» його «наукові розробки». Аваков пішов у відставку, нехай живе Аваков! А інакше б він не пішов.
