Коронний щоденник, 3 травня. Список досягнень
Помити голову, щоб піти нюхати бузок у дворі.
“Сортовий” бузок – блідо-фіолетовий, який насправді ніякий не сортовий, а просто росте собі де випаде, пахне набагато яскравіше, ніж дійсно породистий пурпуровий.
Послухати арабський тамтам, на якому хтось щодня наярює на другому чи третьому поверсі. Так шкварить – заслухатись можна.
Пересвідчитися, що з безрозмірною спільнотою пригодованих котів, які живуть біля під’їзду, переважно чорних, усе гаразд. Буттям вони задоволені, але дистанцію тримають: у них пожиттєвий карантин, проти людей.
Поцікавитись, чи тут ще дві ошатні й крикливі сороки, які прибилися до звичної зграї ворон, що кучкуються в садочку на розі будинку.
Сходити в “Сільпо” на неймовірно далеку стометрову дистанцію за абсолютно непотрібним кефіром і дізнатися з чеку, що в мене сильна інтуїція.
Сісти на лавку, погріти на сонці ентропійні кістки.
Помилуватися, як пара школярів, хлопчик та дівчинка, обмінюється копняками, й подумати, що це початок довгої міцної дружби.
Побалакати з сусідкою з першого поверху про перспективи атмосферних опадів. Атмосферних опадів.
Вдома, ввечері, вже в ліжку, вирішити почати писати роман.
Подумати, що намір і дія – це одне й те саме.
Крізь сон порадіти дощу.
А чого досяг(ла) ти?
Дмитро ДЕСЯТЕРИК, Київ, планета Земля, карантин, “День”
