Криза чи перспектива
Про здатність формування політичного консенсусу в українському суспільстві
Поточні події наочно свідчать, що ані притомних правих, ані адекватних націоналістичних політичних сил, які б відповідали сучасному рівню розвитку нашого суспільства та існуючим глобальним тенденціям, в публічному просторі України поки що немає. Все те ситуативне збіговисько злодійкуватих пройдисвітів, найманців та провокаторів є або відвертим криміналом, або загрузлими у вчорашніх кліше лівими демагогами, які паразитують на фобіях і помилкових прагненнях інфантильної, наляканої і дезорієнтованої частини суспільства. Ще гірше, що навіть використовуючи ліві гасла, нинішні популісти ("провідники" яких переважно складаються або з людей сумнівної освіти або з відвертих гопників-петеушників) не здатні осягнути сучасний рівень світової лівої думки та запропонувати національно орієнтовану платформу для консолідації суспільства, обмежуючись більшовицькими закликами до «експропріації», «націоналізації», «масових страт» та «примусового розподілу награбованого». Отже, ані лівого, ані правого консенсусу в нас не складається (що, доречі, не так вже і погано).
Сюрприз? Жодним чином. Така є логіка розвитку притаманних нашій ситуації процесів. І ми здатні на все це вплинути. Варто лише пам'ятати, що ми не маємо права дозволяти цьому натовпу приватизувати ім'я українських націоналістів чи патріотів. Варто не забувати, що нація – це не вони, а ми, в усьому своєму різноманітті...
