Мінус понти і електрифікація
Хоча хуліган слово англійське, в російській культурі воно знайшло друге дихання. Як, втім, багато що. Не важливо, хто прабатько терміна - ірландець Хулі, Патрік Хуліген, башибузуки або апаші, ми з дитинства знаємо, що це хлопці з сусіднього кварталу, у яких недопалок Прими на губі і одне одвічне запитання: закурити не знайдеться?
Формально хуліганство - це злочин без навару. Або навар такий нікчемний, на кшталт чужа людина, а приємно. І якщо розглядати це розширено, то можна сказати, що російське життя - суцільне хуліганство. Адже хуліганство - це злочин заради понту. А задля понту - це практично все. Крим - понт, нашинські літаки на одному крилі над авіаносцем, міністр Лавров у власному соку, хокей і футбол на траві, пацан із 33-ї квартири, який надзюрив у Лідки в ліфті і написав хабариком усі менти лохі, Шумахер на «Ладі-пріорі», що стартує від світлофора як в останнє - все понти, бити-колоти. Господарі життя.
Легше пошукати, в чому немає понтів. Диктатура пролетаріату - понти, моральний кодекс - хулі, наші діти, що живуть при комунізмі, - ще й як. Перша світова - понти солоні, фінська кампанія і пакт Молотова - Ріббентропа, обмежений контингент в Афганістані, концерт у Пальмірі і заборона Боржомі, шпроти і кишкова паличка Пентагону в ліках від СНІДу. Понт Таврійський.
Звичайно, можна і тут наточити інтерес, замість Боржомі - вода Слов'янська із сусідньої калюжі з бульбашками, у фінів можна сир Віола поцупити, в Казахстан можна німців переселити, плацебо - це взагалі російська настільна гра під назвою фармакологія.
Але якщо по-чесному, то користі в імперському патріотизмі ні на гріш, голий понт, за який сам ще платиш готівкою і не малі пенні. А що таке російська людина без понту, патріотизму і духовності - це піндос якийсь, з калькулятором замість душі-гармоні: в ліфт не дзюрити, бо прибирати доведеться, в місті не обганяти, тому як штраф, у людей шапки в переповненому автобусі не тибрити, бо Янукович скінчив погано.
Якщо не порушувати закон задля зловтіхи і самоствердження в дзеркалі, то Росії просто начебто немає: одні німці рум'яні в фартухах, куди оком не кинь - усюди клин. Якщо відняти від вітчизняного життя понти і хуліганство, то залишиться вдівець Штольц, який плаче на пухкій могилі Обломова. Крим - хохлам, Курили - японцям, Карелію - фінам, посередині напіврозваленого дерев'яного Кремля - Путін, переодягнений у стару Ізергіль, а перед нею - розбите корито з написом по лівому борту «Аврора».
