Міст у кінці тунелю
Кого розділяють роки й відстані, а кого — Дністровський лиман, невелика, за мірками європейського ландшафту, водна територія. Одеситів, назвемо так усіх мешканців області, водоймище, з не дуже солоною водою, обдаровує рибою та раками, і проблемами пересування. Сім кілометрів між містами Овідіополь і Аккерман у дуже давні часи долалися на пароплаві «Дністер». Потім, на зміну старому суденцю, прийшов новий «Іван Тургенєв». Його детально описали класики літератури, що вийшли з «Охотничьих рассказов» Івана Сергійовича. Пароплавчик, названий на честь пана-письменника, плавав аж до перетворення Аккермана на Білгород-Дністровський. На зміну йому прийшли два річкові катери з пафосними і характерними для моменту іменами: «Україна» і «Москва». Тоді ж радянська сторона лиману сполучалася з колишньою румунською, ще і за допомогою порому, з прив’язаним до нього буксиром. Буксир тягнув навантажений плавзасіб до 1957 року. Саме тоді Українська радянська республіка ледве назбирала гроші на металевий міст, який ви бачите на знімку. Зрозуміло, у той час він вражав, радував і служив демонстрацією індустріального розвитку країни. Проте за межами ефірів і газетних смуг міст не так вже хвалили. Коли з моря до Дністра входило судно, центральна частина моста піднімалася, і народ годинами милувався картиною каботажів і дебаркацій із застряглих у пробках автобусів і легковичків. Та і відстань від Одеси до Білгород-Дністровського збільшилася з 35 км до 70. Через тридцять років радянська влада усвідомила, що сполучати береги в найвужчому місці не завжди вигідно в широкому економічному плані. Так народився проект, вірніше думка, протягнути з Овідіополя до Білгород-Дністровського пряму повітряну нитку автостради. Смілива ідея і сьогодні змушує прискорено битися серця містобудівників і автолюбителів. Ось вже десять років про неї говорять президенти країни і губернатори області, пишуть газети й товсті журнали. І вже нанесено на карту нові транспортні коридори. Вони, як повноводні річки, мають повернути грошову вологу на висохлі в депресії регіони південної околиці країни. Але не настав ще сезон дощів. І є підозри, що нинішній міст служитиме ще довше за пана і пароплав. А оскільки вся країна по різних берегах окопалася, то крім понтонних переправ нам доки нічого не світить.
