Мова розвиненого путинізму
Найлютішими українофобами в російському телевізорі стали громадяни України, які втекли зі своєї країни і заробляють собі на життя виробництвом ненависті до своєї колишньої Батьківщини
Розпад Радянського Союзу був підготовлений в період двох десятиліть «розвиненого соціалізму», тобто з 1964 по 1987-й. Брежнєв, Андропов, Черненко, ранній Горбачов. Танки у Празі. Афганістан. Ресталінізація. Мова влади і ЗМІ, яка дедалі менше була спроможною описувати реальність, і дедалі менш була схожою на ту, якою розмовляє населення країни.
Путін править Росією 20-й рік. Це більше, ніж тривале правління Брежнєва (16 років), Андропова (півтора року) і Черненка (один рік) разом узятих. Мова «розвиненого путінізма» за словниковим запасом і звучанням не схожа на суконну мову радянського офіціозу в період розвиненого соціалізму. Схожість між ними в тім, що і в тому і в тому випадку дійсність як прослизала тоді між словами радянських пропагандистів, так і сьогодні її немає в російському телевізорі.
Новинні програми радянського телевізора в тій частині, де йшлося про життя в СРСР, було неможливо дивитися. Надої, передовики виробництва, брежнєвські «сіськи-масіськи», ось і все. Зовнішній світ був набагато цікавіший. Програма «Міжнародна панорама» з Бовіним, журнал-газета «За рубежом» спричиняли гострий інтерес. Передплата на «За рубежом» була дефіцитом на рівні чеської стінки до вітальні. Маячню про «загнивання імперіалізму» можна було пропускати, читали між рядків. Там було що читати між рядків.
Російський телевізор значну частину часу присвячує Україні. Понад 50% ефірного часу політичних ток-шоу займають розмови про те, що відбувається в цій країні. У російському телевізорі «читати між рядків» неможливо. Оскільки маячня займає увесь ефірний простір. В Україні змінилася влада і змінилася політика. До цього можна ставитися як завгодно, але цього неможливо не бачити. Російський телевізор цього не бачить, продовжуючи волання про «бандерівців», «фашистів» і «хунту». Точнісінько як радянські ЗМІ у другій половині XX століття несли ахінею про «світ капіталу», що базувалася на теоріях середини XIX століття.
Найлютішими українофобами в російському телевізорі стали громадяни України, що втекли зі своєї країни і заробляють собі на прожиття продукуванням ненависті до своєї колишньої Батьківщини. «Соціолог» Євген Копатько в ефірі програми «60 минут» від 4.09.2019 р. вельми прагнув перевершити професійних російських «патріотів» і ведучих шоу Скабєєву і Попова в описі жахів, які чиняться в Україні. Особливо «соціолога» Євгена Копатька непокоїли американці, які чи то продають, чи то купують Україну. «Україна — найдорожчий товар на геополітичному ринку!» — повідомив «соціолог» Копатько. І додав: «Ми — тубільці. Ми для американців як індійці!».
Але в України, на думку «соціолога» Копатька, є вибір між добром і злом, тобто між Росією і Заходом. «Вибір в України — між пітьмою і світлом!» — негайно встряг ведучий Попов і при цьому лукаво посміхнувся.
Тему співвідношення «пітьми» і «світла» у світовій політиці розвинув «політолог» Араїк Степанян, який подав оригінальне трактування подій Другої світової війни. «Бог на чиєму боці?» — пильно оглянувши присутніх у студії, поставив питання «політолог». І оскільки ніхто не наважився відповісти на таке глобальне запитання, «політолог» Степанян відповів на нього самого: «Бог став на бік СРСР, і Радянський Союз переміг!». Навіщо Богові було ставати на бік держави, офіційною ідеологією якої був безбожник, «політолог» Степанян не пояснив, але не забув похвалити Сталіна: «Лише за Сталіна Росія керувалася геополітичними інтересами».
Тим часом «соціолог» Євген Копатько переніс свою увагу на Росію і висловив надзвичайне занепокоєння тією загрозою, яка над нею нависла. «Найстрашніші вороги Росії — це ліберали!» — повідомив «соціолог» Копатько. І проголосив: «Головне для Росії — позбутися своїх лібералів. Яку форму позбавлення Росії від лібералів пропонує «соціолог» Копатько, у нього ніхто не запитав. Утім, набір форм і методів для цієї операції в Росії давно відомий, тож нічого нового «соціолог» Копатько, найімовірніше, не запропонував би.
У програмі «Вечер» від 4.09.2019 р. Володимир Соловйов довго обурювався авторитаризмом президента України Зеленського, тим, що в Україні відбулася «концентрація влади в руках однієї особи». Було б цікаво провести опитування глядачів «России -1» і з’ясувати, яка частина з них розуміє, що, докоряючи Україні в авторитаризмі влади, Соловйов цим самим надягає помийне відро на свою голову, оскільки «авторитаризм» Зеленського ніщо порівняно з путінським самодержавством.
«У всьому світі — спад, і як з цього спаду виходити без Росії, я не розумію!» — поділився своїм світовим смутком Володимир Сергієнко, людина, яку Соловйов у своїх шоу представляє як «президента Союзу письменників міжнародної згоди Німеччини». І ось цей головний письменник міжнародної згоди Німеччини пояснив, що «Україна — це той клин, який забивають проти Росії», а все, що відбувається в Україні, — це «підривна діяльність проти Росії». «Україна — це майбутній ворог!» — оголосив міжнародно згодний письменник Сергієнко. Після чого розповів, що проти Росії триває «поведінкова війна». Суть цієї «поведінкової війни», знає письменник Сергієнко, у тому, що українців неможливо відрізнити від росіян, «це люди, які розмовляють тією ж мовою», і ось «коли вони серед нас, — відрізнити українця від росіянина неможливо».
Що саме жахливого для Росії в тому, що українця від росіян зовні відрізнити справді непросто, «письменник» Сергієнко не уточнив. Ймовірно, його багата письменницька уява малювала страшні картини переповзання полчищ українців через кордон і здійснення ними повзучої окупації Росії.
«Сходознавцеві» Семену Багдасарову усі ці міркування «письменника» Сергієнка про «поведінкову» війну явно видалися дуже незрозумілими і недостатньо кровожерливими. І він перебив «письменника» жорстким запереченням: «Уже зараз Україна є ворожою державою!». І звернувшись до присутніх у студії «українців за викликом», заявив: «Вас використовують як макак!». А коли український «політолог» В’ячеслав Ковтун спробував заперечити, Семен Аркадійович повідомив його, що він, «політолог» В’ячеслав Ковтун, — «макака хрінова» і запропонував йому негайно затулити пельку.
Після чого «сходознавець» Багдасаров розповів, що південний «схід України — це наша земля» і взагалі, «якби не зрадники, ми б зараз у Стамбулі вели передачі, а сам Стамбул називався б по-російськи — Царгород».
Щодо України, то «остаточне розв’язання українського питання» в студії Соловйова цього разу було запропоновано здійснити шляхом роздачі російських паспортів. «Заразом і демографічну проблему розв’яжемо!» — радісно вигукнув Соловйов. Нещoдавно Держдума розмістила на сайті Держзакупівель оголошення про тендер на дослідження в галузі «нормативного правового використання допоміжних репродуктивних технологій». Мається на увазі клонування людини, генна інженерія, досягнення безсмертя шляхом кріогенного заморожування тощо. Одним із завдань, яке покликані розв’язувати всі ці новини, було оголошено cаме поліпшення демографічної ситуації в Росії. Певно, керівництво Росії поки що не визначилося, у який спосіб зберегти кількість підвідомчої популяції — через клонування наявних особин чи вербування нових громадян із суміжних територій.
