(Не)солідарність
Ми так звикли кричати про цінність свободи слова. А з чого вона починається? Думаю, все просто: зі свободи збирати, зберігати, обробляти інформацію. На ділі виходить так, що коли обмежують це право в одного, знаходиться чимало спроб виправдати саме того, хто обмежує.
29 березня у Херсоні стався показовий приклад. Голова комісії міської ради з питань антикорупційної політики, сприяння децентралізації, розвитку місцевого самоврядування та громадянського суспільства, свободи слова та інформації і голова фракції УКРОП Віталій Богданов не пустив на засідання цієї ж комісії редактора сайта «Херсонская городская газета» Костянтина Риженка. От просто так, взяв і виштовхав його за двері. Дикість, правда? Та не для всіх.
Інцидент став резонансним у журналістському сегменті херсонського Фейсбука. Дивно, але тут же знайшлися захисники Богданова, які поруч із ним намагалися виправдати явне перешкоджання журналістській діяльності. Риженка називали і п’яним, і безграмотним, і автором брудних заказух, за які просили вибачитися, і взагалі «недожурналістом».
Агов, народ, здається, ви забули за що виходили недавно на майдани? А, ні, стоп, ви ж не виходили. А хтось стояв із дерев’яним щитом проти куль, аби кожен найпаскудніший, п’яний, замовний і будь-який інший журналіст і просто громадянин України міг вільно збирати, зберігати, обробляти інформацію, відчувати захист закону і тим паче знати, як держава і будь які органи влади витрачають наші гроші.
Язик тягнеться до лайки, коли читаєш, як (нібито) журналісти напали на (нібито) колегу і почали обливати брудом особистої неприязні. Бо саме так дехто розуміє солідарність. Подобається хлопець – я солідарний, ні – чого ти туди приперся взагалі і ще й не представився. А ще таке «якби він його справді вдарив, він би взагалі нічого не зміг написати»... Серйозно? Може спробуємо? Слухайте, так не буває. Важливо виховати в цих печерних любителях «запрєщать і нє пущать» правильну реакцію на журналіста. Не можна ставати на рейки перед потягом, не можна сунути пальці в розетку, не можна не пускати журналіста на відкриті заходи. Все. Крапка. Це не обговорюється.
Перед вашим носом завтра так само можуть незаконно закрити двері. Старий «мєнт» по улюбленій звичці виб’є у вас камеру з рук, а охоронець нардепа відштовхне подалі від свого шефа. І тоді ж ви заскиглите про солідарність. І знаєте, що, недожурналісти: я вас підтримаю.
У світі, де діють закони моральні і юридичні, депутат-любитель рукопашного бою мав би скласти мандат і з великою ганьбою залягти на дно, забути про публічність і вирощувати буряки на дачі. У херсонському випадку ми навряд чи дочекаємось від Богданова навіть публічного вибачення. Дивно, що сам Риженко не хоче писати заяву в поліцію. Є свідки і навіть диктофонний запис, де все очевидно. Втім, як би не закінчився конфлікт, він є публічним і не стосується лише двох. Це принципово. Це привід іще раз нагадати всім нам, що таке цінність свободи слова.
