Піррів переможець
«11-24.10.2019»
Перемога Зеленського на виборах і не приховуваний тріумф із цього приводу, що триває вже декілька місяців, зіграли з Коломойським злий жарт. Поки президентом України залишався Порошенко, залізобетонною стратегією захисту у Високому суді Лондона, як переконували Ігоря Валерійовича його адвокати, була роль нібито жертви політичного переслідування українською владою. Як докази — куплені або політично мотивовані свідчення, публікації підкупних ЗМІ — не те що Високий суд Лондона гарантовано купився б, але це дозволило б захисту олігарха як мінімум багато місяців ухилятися, поставивши під сумнів більшість звинувачень, що висуваються проти нього.
Однак сьогодні, після того як Високий суд Лондона, за рішенням апеляційної інстанції, знову взяв до розгляду відхилену через зміни відповідачами юрисдикції справу, а в Києві не без участі Ігоря Валерійовича змінилася влада, будь-яка спроба Коломойського удавати переслідувану жертву режиму викличе як в Англії, так і в США лише гомеричний сміх. Скільки б заляпаних червоною фарбою опудал олігарха не підкидали до порогу київської синагоги, західна преса практично одностайна щодо того, чия знайома всім фігура маячить за спиною адміністрації українського президента. Тим більше що в своїй невгамовній пихатості Коломойський і не думає це приховувати.
У той самий час і українська влада, не всередині країни, але в контактах з МВФ і західними партнерами відчуває все більший дискомфорт від цього відомого всьому світові зв’язку. І справа поки не стільки у висунутих проти Коломойського звинуваченнях, що розглядаються судами у Великій Британії і, що ще серйозніше, в США. Нехай глава Національного банку України Яків Смолій і стверджує, що питання ПриватБанку не піднімалося в американських переговорах з МВФ, останні заяви Банкової свідчать про зворотне. Нагадаю, ще у вересні прем’єр-міністр України Олексій Гончарук в інтерв’ю Financial Times розповідав про пошуки компромісу щодо ПриватБанку з його колишніми власниками. А в цю середу вже не прем’єр, чиє прізвище за два місяці так і не змогла запам’ятати переважна більшість українців, але керівництво Офісу президента на зустрічі з послами країн G7 озвучило абсолютно іншу позицію.
У версії сайту Офісу Президента ця заява прозвучала так: «Ми вважаємо, що які б не були рішення судів, немає жодних підстав для повернення державного ПриватБанку колишнім акціонерам». Хтось, як, наприклад, «Українська правда», оптимістично побачив тут лише останню частину, мовляв, повертати не будемо. Тоді як повна фраза сформульована з дикою для цивілізованого вуха юридичною грацією — твердження президента Зеленського про «свою людину прокурора Рябошапку». — Якщо все ж будуть відповідні рішення українських судів (нехай підкупна українська Феміда у справі ПриватБанку поки що і забуксувала), невже й тоді українська влада «не знайде жодних підстав для повернення»? Не кажучи вже про те, що згаданий українським прем’єром «компроміс», про який неодноразово згадував і сам Коломойський, полягає не в поверненні до його власності банку, а в грошовій компенсації олігархові за націоналізовані активи.
В зв’язку з цим, зроблену в Офісі президента в цю середу заяву неможливо розглядати поза контекстом планованого на початок листопада повернення до України місії МВФ і підготовки нової програми співпраці України з найавторитетнішою міжнародною фінансовою організацією. Втім, навіть беручи до уваги всю важливість для України отримання чергового траншу МВФ, сформульовано його настільки неоднозначно, що є всі підстави передбачати — питання «пошуку компромісу» з Коломойським щодо ПриватБанку якщо і буде відкладено, лише до закінчення переговорів з міжнародними донорами України.
Отже, помічений усіма поганий настрій олігарха пояснюється зовсім не проблемами в Україні — не конфліктом з президентом, усередині парламентської фракції або суддівством в українському баскетболі. Українські суди можуть дозволити слідству використовувати приватне листування журналістів «Схем», що «розслідували» відпочинок президента Порошенка за особисті кошти на Мальдівах. Але результати розслідування Kroll про багатомільярдні махінації Коломойського і Боголюбова цікавлять хіба що суди в Англії та США, але не правозахисників в Україні.
В іншому, якщо говорити про розслідування щодо Коломойського в США, де сума відмитих ним з Боголюбовим коштів гарантує українському олігархові як мінімум рядок поруч із нещодавно встановленим українським президентом рекордом, тут цілком можуть обійтися і без документів, зібраних Kroll. Те, що починалося як зовні нейтральний ще один позов ПриватБанку в штаті Делавер, обернулося розслідуванням ФБР відразу в декількох штатах, де для відмивання грошей через фіктивні кредити використовувалися казино і навіть цілий збанкрутілий зрештою металургійний завод (декілька сотень американських виборців, що втратили у результаті роботу, це відмінна стимул-реакція і для політиків від обох партій, і для американських судів).
Втім, розслідування ФБР, а також розгляд позову ПриватБанку до Коломойського Високим судом Лондона лише набирають оберти, і, як у випадку з Фірташем, у американського правосуддя можуть піти роки на те, аби мати Ігоря Валерійовича в своїх руках. А отже, нехай і з дамокловим мечем над головою (що дедалі сильніше позначається на його характері), Ігор Валерійович ще встигне наробити в Україні справ. Хотів би написати, що він знищить при цьому залишки міжнародної репутації України (як, наприклад, до смішного, з «розслідуванням» НАБУ і ГБР, що звинуватили Приватбанк в нецільовій витраті коштів на послуги юридичних компаній, які, за рішенням Високого суду Лондона, тепер має відшкодувати сам український олігарх), але, зважаючи на останні гучні міжнародні скандали, пов’язані з імпічментом Трампу, нашій країні, схоже, просто не залишилося що в цьому плані втрачати.
