Про вила, кордон і ветлюків
Вже понад півроку на Волині існує проблема незадоволення тим, як було визначено «в натурі» і на картах державний кордон між Україною і Білоруссю. Інтрига ще й у тому, що так звану делімітацію та демаркацію кордону узгодили ще в минулі роки, але тільки торік селяни із прикордонних районів і сіл про це дізналися: коли білоруси почали встановлювати наразі тимчасові прикордонні стовпчики, вирізати нещадно дерева на два боки від лінії кордону. Звісно, мали б те робити згідно міжнародних угод дві держави одночасно, та що казати, коли торік кадастровій установі, котра з українського боку мала б тим займатися, виділили понад 5 мільйонів гривень, а їх... не використали і гроші пішли назад у бюджет. У цьому році виділили понад 3 мільйони, то вже тендер провести не можуть.
Проблема демаркації зачепила кілька волинських районів, та лише одне село – Ветли на Любешівщині – поставило перед чиновниками питання: а чому про демаркацію не знали місцеві органи самоврядування, лісники, Національний природний парк і просто люди? Бо ветлюки (так називають у районі мешканців цього села) багато в чому не згідні з теперішнім поділом територій. Про цю проблему і перипетії навколо неї писали вже багато видань, зокрема і газета «День». Та що цікаво. Чому ніщо і ніхто не лякає ветлюків? Адже вони зверталися зі своїм питанням вже до десяти (!) народних депутатів, написали звернення до Президента, Уряду, Верховної Ради, СБУ (отримали відписки)? Чому сільський голова Любов Павлік, слухаючи членів столичної міжвідомчої комісії, котра прибула у село без обіцяних документів і карт (які мали стати переконливим доказом того, що демаркація відбулася законно), просто їх перебила і запитала: «Ви де проводили демаркацію? За столом чи таки виїжджали на територію?» Вона дає інтерв’ю всім і всюди, і не втомлюється «різати правду-матку».
Я не маю відповіді на це питання. Хіба справа в тому, що Ветли – село особливе і своєрідне. Тут 500 дворів і понад 1800 мешканців.Завжди було у справжній волинській глушині в тому значенні, що сюди, за майже 50 кілометрів від райцентру, не ходили і рейсові автобуси. Страшне бездоріжжя роками і десятиліттями. За таксі слугував вантажний автомобіль (і це не жарт). Та у Ветли і сусідні Горки літаки-«кукурузники» літали як пасажирські (душу у польоті витрясало)! А тепер ми їхали у Ветли ідеально рівною дорогою, що яйце по ній котити можна було б. У Горках, Мукошині, самих Ветлах – багато нових будинків не з традиційно дерева, а з гарної цегли. Цілі садиби як підсумок наймів на «російського брата». Самі Ветли завжди на Волині називали «червоними». Ветлюком є Адам Мартинюк, екс-депутат і один з керівників компартії. Ветли на виборах давали найбільшу кількість голосів за компартію по всій Україні! А титулований земляк віддячував. Ходоків з району завжди у столиці приймав, за його, як пишуть, «сприяння» у селі збудовано не школу – просто палац знань, шикарний клуб, церкву і т.д., проведено сюди дорогу і навіть газ. Ветлюки кажуть, що ніколи б того не мали (і то правда!), «якби не Адам». І коли під час якихось виборів у село приїхали представники молодіжної організації з Луцька чи навіть Львова, аби «пояснити» ветлюкам, що «їхній Адам» – комуняка, не за ті закони голосує, ветлюки зустріли їх... вилами і мотиками (звісно,тільки полякали).Отож люди тут мають свою думку і гарячі. Так можна сказати.
Тому не дивуюся, коли під час засідання міжвідомчої комісії з демаркації кордону України і Білорусі «головиха» каже: «Або ви даєте громаді докази правильності демаркації, які нас у цьому переконають, і ми погодимося з тим, що землі, які були споконвіку українськими, такими вже не є. Але коли ми побачимо загрозу нашому Білому озеру, загрозу екологічної катастрофи для регіону – люди підуть, люди можуть перекрити тоді державний кордон, і я їх не стримаю. Я сама із ними піду!»
Можливо, вона помиляється, люди помиляються. Але їхня впертість, їхня стійкість у відстоюванні інтересів держави таки чогось варті. До речі, нині у зоні так званого АТО несуть службу 40 ветлюків.
А їхній знаменитий ветлюк, втративши посади, заїжджає у село тепер лише в суто особистих справах.
