Промоція українських міст
Як ви гадаєте: у якому українському місті/регіоні чи не найбільше збільшується приплив туристів наприкінці квітня? Впевнений, що відповідь на це запитання ви віднайдете, ретельно погортавши стрічку свого «Фейсбуку» чи «Інстаграму». Звідусюди милують око фотографії прекрасних сакур – усім відомого символу Японії. Ні-ні, навряд чи ваші друзі гостюють у Країні вранішнього сонця, хоча й цього не виключаю. Більш ймовірно, що на вихідних вони навідалися до Ужгорода, де зараз не тільки цвітуть славнозвісні японські вишні, а й проходить «Сакура-фест», який став найвідвідуванішим місцевим фестивалем за останні кілька років. Із кожним роком до столиці Закарпаття наприкінці квітня приїздить усе більше туристів. Манять їх вищезгадані сакури, яких тільки в Ужгороді цвіте понад дві тисячі. Важливо, що місцеві не скинули всю відповідальність за туристів на одні лише дерева, а й урізноманітнюють будні приїжджих фестивалями та іншими атракціями.
Туристи в Ужгороді для себе відкривають не тільки красу сакур, а й знайомляться з самим містом. Екзотичні для України дерева стали чудовим приводом для того, аби заохотити більшу кількість туристів приїздити до Ужгорода. Це і є маленькою частинкою серйозного процесу, який називається «промоція міста». І, на мою скромну думку, такі умовні «сакури», тобто локальні заохочення до активізації туризму, до снаги відшукати кожному порядному українському місту. Необхідно відшукати цю заповітну родзинку, яка буде запам’ятовуватися – щось неповторне та унікальне. Насправді більшості українських міст не потрібно нічого вигадувати. Усе на поверхні. Необхідно лише гарно та креативно обгорнути те, що вже є. А які ж міста насправді займаються власною активною промоцією, працюючи над вдосконаленням своєї репутації і формуючи вигідний для себе імідж? За великими рахунком, на думку спадає тільки Львів. За останнє десятиліття процес львівської промоції дійсно зазнав неабиякого прогресу. Так, роботи тут все одно ще надзвичайно багато, проте у будь-якому випадку місто вже пожинає заслужені плоди.
А яка ситуація з іншими українськими містами? За всі ручатися не буду, оскільки ще далеко не у всіх побував, але загалом відчувається настрій: мовляв, навіщо це нам потрібно? Тут важливо дати правильну відповідь, адже інакше справа далі не піде. У цьому питанні цілком розділяю думку Остапа Процика, який раніше займався промоцією міста Лева: «Кому потрібна промоція? У кожному конкретному випадку спершу треба дати відповідь на питання – чи є в місті хтось, хто має чіткий і прагматичний мотив робити промоцію міста Х? Чи це влада, чи це бізнес, зав’язаний на туриста або експлуатацію назви міста, чи це якесь громадське або культурне середовище. Ідеально, якщо в такому осередку присутні всі складові – мер, який розуміє потребу промоції (дуже важливо, аби це був саме мер, перша особа у місцевій владі), перші особи місцевого бізнесу, які здатні це профінансувати, культурні та громадські діячі, які можуть наповнити промоцію креативним змістом та залучити до процесу широкі кола». Важливо писати стратегії з промоції міста не просто для галочки, а насправді втілювати їх у життя, пам’ятаючи про ключовий фактор – усі вони працюють тоді, коли потрібні і місцевій владі, і тутешньому бізнесу, і міському культурному середовищу. У кожної зі сторін свої мотиви, проте зусилля вони докладають задля одної цілі.
Тим не менше, далеко не завжди є розуміння того, що маркетинг, промоція і брендинг міст виступають важливими чинниками економічного розвитку місцевих громад. Багато міст живуть виключно сьогоднішнім днем, не закладаючи фундамент, який здатен принести результат завтра-післязавтра. Той же туризм візьмемо для прикладу. Гаразд, Львів і Одеса – авангард українського туризму. Та чому чимало інших міст ігнорує цю сферу? Місцевих можновладців попросту не влаштовує те, що туризм – це не підприємство, а довготерміновий бізнес. Тут не можна сьогодні вкласти кошти й чекати, що вже завтра вони повернуться. На це потрібні роки.
Без сумніву, промоції міст могла б посприяти потужна загальнодержавна кампанія з промоції України в цілому, і зокрема її окремих регіонів. Та на нинішньому етапі більш дієво розглядати це питання кожному місту на локальному рівні. Із чого варто почати? З розробки плану дій, який можна сформулювати, опершись на досвід інших. Вищезгаданий Остап Процик, розмірковуючи над промоцією галицьких міст, закликає порадитися щодо своїх перших кроків з тими, хто вже щось робив у цій сфері: «Це може бути Львів, це можуть бути малі польські міста, які вже мають свій досвід і дуже часто радо ним діляться, а подеколи і мають грантові кошти від ЄС на обмін досвідом і не завжди знають куди їх потратити. Дуже часто саме за ці гроші ви можете отримати якісну концепцію промоції, маркетинговий план, бренд-бук та початкові навички для персоналу. Із тим же Львовом можна скоординувати багато своїх дій і використати його активності – представлення Львова на багатьох туристичних ярмарках, присутність у Львові великою кількості ваших потенційних відвідувачів (як туристів, так і самих львів’ян). Головне, аби всі дії набули системного характеру. Одна яскрава акція, яка залишиться єдиною – це гірше, ніж поступові, невеликі кроки, які набудуть системності і періодичності».
Важко сказати, чи для більшості українських міст тема промоції залишається на маргінесі. Часто міські очільники ведуть якісь роботи, що зазвичай залишаються пустими балачками або «стратегіями для галочки». Необхідно активно приступати до конкретних дій! Промоція міст – тренд, який уже давно вловили та реалізували європейські міста, від найбільших до найменших. Надолужувати треба багато, проте це в інтересах самих українських міст. У свою чергу продовжуватиму порушувати цю тему публічно. Найближчим часом поділюся своїми міркуваннями щодо промоції на прикладі конкретних міст України, в яких мені довелося пожити протягом певного відрізку часу. Йдеться про невелику серію блогів «Промоція міста Х/Y/Z очима львів’янина».
Дмитро ПЛАХТА, Львівський національний університет ім. Івана Франка
