Розквіт туризму і зростання обурення
Виявилося, жителям туристичних мекк зовсім не подобаються сезонні приїжджі. Цього року газети Франції, Італії, Англії чимало статей присвятили зворотному боку щедро розрекламованого і привабливого бізнесу. Рекордні температури літа, переповнені аеропорти, натовпи не завжди доброзичливих громадян із далеких країн на вулицях, злети цін, високі навантаження на інфраструктуру - все це і багато іншого викликає обурення постійних мешканців Барселони, Рима, Неаполя, Лондона, Парижа.... І не тільки їх.
«Туризм стає новим джерелом напруженості і конфліктів, оскільки жителі різних міст Європи протестують проти витіснення їх спільноти», http://urbanstudies.uva.nl/content/events/workshops/2017/06/urban-tourism.html
Це цитата з лекціі- семінару «Соціопатичні наслідки міського туризму з точки зору місцевих жителів», що відбувся у Берліні, Парижі та Амстердамі. Проблему давно осмислюють вчені і політики Європи. У нас вона теж на порядку денному. Кияни пам'ятають своє розчарування публікою, яка приїхала на чемпіонат із футболу «Євро-2012». Замість освічених мандрівників, які вивчають звичаї країн футбольного світу, до нас приїхали активісти демонстрацій нестриманості з усіх виявів людської природи.
Де-не-де, а в Одесі знають про туристів ще більше. Щороку тіла відпочиваючих помітно піднімають рівень Чорного моря і невдоволення одеситів. Не дарма ж днем визволення міста ми вважаємо 1 вересня, а другого влаштовуємо свято аборигенів. У жарті є лише частка жарту. Одеса не тільки туристичне, а й ділове місто, де вранці, крім пляжів, треба потрапляти і на роботу. Інтереси відпочивальників у мокрих плавках і місцевих жителів, одягнених для роботи, стикаються всюди: на дорогах, ринках, вулицях, парках, кафе, біля пам'яток і квиткових кас. Ніхто не знає точно, скільки людей приїжджають влітку до Одеси. Але за кількістю сміття, правопорушень, пробок на дорогах та інших ознак перенаселення можна припустити: чимало. З ними не справляється постійний штат працівників сфер обслуговування, охорони тощо. Тому одесити, як і інші жертви європейського туристичного буму, стримані в любові до приїжджих. Ті, звичайно, привозять гроші, які поповнюють гаманці місцевих громадян, але далеко не всіх. Міф про те, що туризм істотно розширює ринок праці, давно розвіяно західними аналітиками. Заповнені пляжі, готелі та ресторани збагачують обраних, а за нашого рівня монополізму в усіх галузях - дуже обраних. Літній урожай з ресторанів і готелів, що належать київським, московським, одеським власникам, годує одиниці, зате натовпи скрізь дратують тисячі місцевих. Не так вже й багато у нас продукції локальних брендів. Мандрівник, який з'їв у Одесі курку, швидше за все підтримає національний бренд, ніж місцевого фермера. Така реальність.
Пишу це не для того, щоб закликати скасувати туризм як елемент соціальної напруги в світі. Просто старі кальки для прославлення і фінансування цієї галузі потребують перегляду. Кожне місто, що привертає сотні тисяч шукачів пригод поза домівкою, повинне виробляти систему захисту інтересів місцевих жителів. Це вже почали робити в Європі, розуміючи, що будь-яка концентрація людей в одному місці збільшує всілякі ризики: від перевантаження транспортних ліній до терактів. У нас же поки ще радіють пляжам, де яблуку ніде впасти, й ущент заповненим «місцям відпочинку громадян». Люди, які отримують задоволення від штовханини, тісноти і шуму, володіють високим порогом чутливості. І якщо вони опиняються в одному місці з любителями усамітнення і тиші, то конфлікт неминучий.
Туристичний простір міст або залишається колишнім, як у Празі, наприклад, або звужується, як в Одесі. Вояжери і місцеві жителі товчуться на крихітному п'ятачку, окресленому Приморським бульваром і Дерибасівською вулицею. Звичайно, можна від'їхати марширувати на плацу Аркадії, але це задоволення залишилося привілеєм молоді. Тому багато одеситів вже не можуть увечері гуляти улюбленими вулицями. У вихідні та святкові дні вони зі щасливими обличчями залишають поглинуте людським цунамі місто, вирушаючи на пошуки чистого моря далі від Одеси.
Чи не вперше в людській історії гарні явища обертаються поганим боком. Самі по собі вони не продукують негативу. Просто люди вчасно не помічають необхідності перебудувати систему. Одна справа, коли туризм зосереджено в кластерах, на кшталт Карибських островів, де відпочивальники відгороджені від міст межами готелів і пляжів. І зовсім інша - наповнення людьми мегаполісів, та ще з непідготовленою для цього інфраструктурою. Коли проходиш повз привокзальні сквери в Одесі, розумієш, що треба набагато більше поїздів і маршрутів, ніж пропонує наша залізниця, і набагато більше сервісу в місті, де навіть туалет знайти непросто.
Серпень - місяць відпусток за тим календарем, який давно скасував глобальне потепління і літній туристичний бум. Час вчитися відпочивати не тільки в цьому місяці і не лише там, куди спрямовується натовп. Що стосується міської влади, то їй давно слід було здогадатися: для інфраструктури туризму лише тротуарної плитки та лавочок мало.
