Серйозно про оселедець
В одній книжці з багатьма цікавими фактами, я натрапила на особливий, про оселедця. Вікінги, для яких риба була основою не лише раціону, а й життя, вірили, що північне сяйво то віддзеркалення величезних косяків оселедця, які блукають у північних водах. Поетично, погодьтеся. Виявляється, проста і дешева їжа, популярний швидкогриз з проспектів Амстердаму й автостанцій Ковеля має довгу й цікаву історію.
Оселедця у світі багато, навіть сьогодні, коли активна рибна промисловість виснажує здавалося б безмежні океани. У Середньовіччі його було іще більше, проте їсти хотіли не всі — хіба бідняки та монахи. Бідняки — бо дешево, а монахи — бо гірко. Поїдання несмачної гіркої риби було однією з форм самобичування, особливо у піст, поки голландський рибалка Віллем Якуб Бойкельзоон не здогадався вирізати їй зябра. За своє відкриття він отримав пам'ятник, а решта світу — дешеву і, відтоді, смачну їжу.
Голландія, які й сьогодні славляться своїми оселедцями, дуже довго тримали цей рецепт у секреті, заготовляли оселедця виключно у відкритому морі, а чоловікам, долученим у промисел, забороняли одружуватися, аби не виповіли секрет. Амстердам і Копенгаген, великою мірою, виникли завдяки оселедцю. Сьогодні кожна з північних країн пишається власними рецептами цієї риби — гірчичними й медовими, соленими й вудженими, або просто дуже-дуже соленими — як норвежці. Поїдати десятки сортів оселедця у напівтемряві північної ночі — заняття яке точно не суперечить принципам данського хюґе. Хоча, солені рибини у великих барелях давно знайомі й українцям. Бабця пригадувала, як на ярмаркувавши, родини купували кожному по госеленцю (Камінь-каширський діалект) на перекус.
Західний світ звик до оселедця, сьогодні барелями міряють не лише рибу, а й нафту. В зимовий час стіл українців теж не обходиться без цієї традиційної страви. Проте тепер, коли їстимете, задумайтеся про його давню історію і ще одну цікаву особливість, оселедці — нічні риби й генії синхронізації — океанськими просторами вони плавають косяками, що можуть налічувати до трьох мільярдів особин. Срібло морів — називали їх північні народи, вікінги бачили слід оселедців у холодному небі, голландці збудували міста заради їх лискучих спинок. Тож не соромтеся їсти та пригощати, бо не такий вже простий цей простий оселедець.
