Широкий план однієї симетрії
Тепер чомусь не дивуюся, що симетрія може стартувати з певною дитячою асиметрією, з одвічного бажання хлопців усе розбирати, шукаючи свою істину. По суті, всього цього могла й не знати, адже просто викликала додому майстра для лагодження пральної машини, якій вже років 18, щоправда, за рекомендацією, з третіх рук. Ще думала, хоч би не був фахівець з особливо крутими претензіями, можливо, він працює лише із супертехнікою, хтозна, можливо, почую, що з таким мотлохом і не морочиться. Телефоном Анатолію Слюсаренку зізналася одразу — машина, як то кажуть, у старих обладунках, але ніколи не підводила і зовні вельми доглянута і молода. Дізнавшись паспортні дані, ні, не мої, а пральної трудівниці-італійки, він одразу ж сказав: «Ця ремонтопридатна, на той час «одноразових» не постачали. Це нинішні «пралі» кожні три-три з половиною роки підносять своїм господарям сюрпризи, оскільки їхній ресурс у результаті здешевлення матеріалу, інженерних рішень вельми крихкий». Усе, що відбувалося потім, не було заплановано. Поки майстер лагодив машину, ми не замовкали ні на хвилину, я вже стояла із записником у руках, з подивом збагнувши, що варто розповісти про цього колишнього конструктора, власника багатьох авторських свідоцтв, про його творчу ненаситність і впевненість, що те, що було зібрано, неодмінно можна, знаючи предмет, розібрати, уточнити діагноз несправності і вилікувати. Часто-густо знайшовши хитре несподіване рішення, яке дає чудовий результат. І тут прозвучало ключове від пана Анатолія: завжди прагну до осьової симетрії — і під час проектування, і в житті. Адже, по суті, усе починається з вісі. Є в цих словах певна недомовленість, але здалося, окреслювалося його людське кредо — прагнення до грунтовності.
— Коли, як ви вважаєте, прокинулося ваше невгамовне винахідництво?
— Так, певно, із самого дитинства, років з дев’яти. Коли у молодших сестер ламалися ляльки, вони переставали нявчати чи очка щільно не заплющуватся, бувало, вони й випадали, і в дівчат наставала паніка, а в мене — момент захвату. Якщо вирішував поміняти очі, то неодмінно вмонтував різного кольору, слід зауважити, що в мене в кишенях завжди були потрібні штучки. Зухвала асиметрія після такого лагодження робила іграшку особливою, такої не було в подружок, і мої сестрички одразу опинялися в центрі уваги, звісно, почуваючись обраними. Міг ще ускладнити — змінити плач і сміх ляльки — будь-який ефект за моєю примхою. До того ж технічно прагнув зробити все дуже надійно. Щоправда, чомусь мене мало хвалили в дитинстві, а в татка завжди під рукою був кабель замість ременя для «роботи над помилками». Зізнаюся, що приводи давав — у дворі мав славу пустуна, і якщо сусіди натрапляли на якусь технічно продуману «підніжку», звісно, на хлоп’ячому рівні, то дорослі були переконані — моя фантазія. Казали так: «Якщо його (тобто мене) там і не було, він все одно там був».
— Зараз ви лише пральні машини лагодите?
— До кінця 90-х працював у різних НДІ, а потім з обвалом багатьох конструкторських майданчиків, заводів пішов у свій бізнес. Згодилося вміння здешевлювати різні конструкції не за рахунок матеріалів другого гатунку, а застосувавши кмітливість, що більш ніж потрібно під час реконструкцій, ремонту. Головне, володіти мовою техніки, відчувати закони механіки ніби навпомацки. Сьогоднішні молоді майстри часто-густо просто не знають усіх таємниць, які ми напрацьовували роками, а спадкоємність, на жаль, ніби сама по собі канула в Лету. Вашу машину, напевно, списали б і ви вже бігли б до магазину — підшукувати нову механічну пралю. Нещодавно клієнт розповів, що його заводському товаришеві пообіцяли преміальні 1000 гривень, якщо приведе на завод гарного робітника, точніше, майбутнього робітника, а на старті візьмуть навіть без особливих умінь, готові всього навчити. У нас же тепер — всі менеджери, хоча й до організаторів багатьом дуже далеко.
— Ви ось сказали ніби побіжно: «Людина не читає — це діагноз». Ви книгоїд?
— Маю велику бібліотеку, зокрема, зібрав книжки багатьох найяскравіших знакових світових спікерів, часто-густо звертаюся до їхніх одкровень, зокрема залюбки занурююся в книжку Трампа, яку він написав спільно з японським мультимільйонером «Чому ми хочемо, аби ви були багаті».
— Дивно, ви співець симетрії і раптом обираєте екстравагантність і, як то кажуть, непередбачуваність?
— Глибину у веденні бізнесу, фундаментальних знань Трампа, зокрема, в будівельній індустрії, його логіку розв’язання багатьох гострих проблем, мені важко переоцінити. Його акторство — лише десерт, а я вивчаю «основну страву». Його симетрія — в системності, а асиметрія — в пустотливому сприйнятті життя на смак. До того ж його мудрість мені просто цікава. Люблю занотовувати фрази, які мені запам’яталися, до того ж особливі можу збагнути, буває, і з друго-п’ятого прочитання, а з першого разу, навіть потім дивуюся, можу й пропустити. Можливо, був у певному емоційному відключенні, порушуючи ще одне правило «попередня підготовка запобігає поганим наслідкам». Зараз чітко розумію, що наші розробки для народного господарства, всілякі навички — від прив’язування, наприклад, ліфта у будинку, що вже давно експлуатується, до лагодження легкомоторних літаків у польових умовах, — це актив, що допомагає зараз мені жити незалежно. Скажу так — усі мої автівки, ті, на яких їздив і їжджу, — мої сини, а всю техніку, яку лагоджу, прагну вберегти від забуття.
— Тепер запитаю по суті, як треба прати, аби не перенавантажувати машину?
— Основне правило — скільки попрацювала машина, стільки вона має й відпочити. Перед завантаженням постільну білизну варто витрусити, так робили раніше наші батьки ще до ери пральних машин. У барабан не варто закладати бавовняну постільну білизну разом із махровими рушниками. Вони потребують різного об’єму води, іншого темпу, що заважає машині, перенавантажуючи барабан за вагою. Інколи добре було б перед основним пранням білизну просто прополоскати в машині і головне — так дозувати потім порошок, аби наприкінці прання не було й натяку на піну. Інакше так і ходитимете в піні, а найбільшому за обсягом органові людини — шкірі теж потрібен м’який екологічний режим.
— Ви обмовилися, що знаєте багато рецептів і любите дивувати. Вони також симетричні?
— Симетричність — не ворог винахідливості. Ми вдома самі печемо хліб за власними рецептами, без жодних підступних добавок, до того ж просто в духовці. Щоранку на сніданок я зважую дружині й собі по 200 грамів семиміліметрових скибочки. Цього вистачає, аби отримати потрібні вітаміни і не товстішати. Люблю кільця цибулі настоювати в меді, додавати до зеленого чаю лушпиння цибулі (це очищає), а до філіжанки кави — трохи кориці, настояти гілочки вишні у воді. Звичайно, на моїй кухні встановлено модні розумні фільтри для очищення води, оселю прибираємо за допомогою парогенераторів, ними й вікна освіжаємо. До того ж, міль за такого прибирання не заведеться.
— Звернула увагу — ви носите із собою валізку з інструментами, по суті, в цьому кейсі — цілий цех?
— Так, а це два кілограми. У мене розкладено по поличках і вдома, і в переносній валізці. Для тих, хто розуміє, — такий інструментарій — цілий скарб. Багато що зроблено для себе, і, звісно, власноруч. Отже, ходжу на виклики з вагою, а це й тренування.
— У вас все за вагою, усе дуже правильно. Можливо, для різноманітності одного дня потішете дружину не 200 г хліба, а 250? Ось вона зрадіє.
— І з’їсть, переконаний, лише свої 200. Повільно смакуючи, аби мозок встиг наїстися. Вона така сама, скажу вам.
Обирав, напевно, за осьовою, — подумала, а вголос не стрималася і похвалила як хлопчиська, якого в дитинстві не балували.
— Молодець.
Спеціально для «Дня»
