Сорбет на тлі поцілунку
Так сталося, що цей післясмак, по суті, писала просто на своїй улюбленій вулиці Костьольній, де того дня веселилися по-французьки. Власне, у програмі організованих вуличних задоволень було багато цікавого, але, зазирнувши мимохідь, у все не вникала, та ось — застрягла. Чудова благородна вулиця неначе накрила столи під святковими парасольками, відправивши у тимчасову відпустку проїжджу частину, встановила прилавки з усілякими заманухами, і французькими, і нашими, міми пригощали якимось своїм сюжетом, хтось малював, вчився майструвати. Я ж дивилася на публіку — молоду, яскраву: сім’ями з дітьми, парочками, які якось розкуто і симпатично кокетували, а коли, замовивши охолоджений фруктовий сорбет, озирнулася, просто непристойно замилувалася парочкою, що цілувалася, якій велика кількість народу зовсім не заважала, так, власне, вони по-своєму прикрасили це незапротокольоване енергійне світле дійство, де збудження було природним, непередбачувана чехарда спілкування наростала, ніби всі вирішили дружити з моментом, на щастя, повністю звільненим від буржуазного або протокольного лоску. Була та недбалість чітко продуманого недільного відпочинку посеред вишуканої вулиці, ніби сусіди вирішили разом накрити галявину, влаштувати маленький ярмарок, сфотографуватися, а потім пригадати із задоволенням цей сонячний день, хоч на якийсь час забувши про щоденні проблеми, обпечені новинами. Підслухаю ж бо, про що говорять гості, вирішила, і, використовуючи яхтову мову, узяла в чартер чужі розмови, знаю — у післясмаку гарний апетит на це. Позаду сидів, як його назвала ще не побачивши, ідеальний співрозмовник. З тих, який, якщо хвалите, — хвалитиме, лаєте, — додасть. Він, схоже, легко переходив на ти з будь-яким табуретом, що траплявся під руки, вважав, що говорить дотепно і, безумовно, знає життя. Своєму співрозмовникові, не приховуючи, виклав нехитру програму: «Шукаю жінку легку, краще недурну, лише, борони боже, не дуже розумну, а головне, — виразно уточнив, — вона має бути клінічно байдужою до грошей. Сам розумієш, до моїх власних». Довго ти шукатимеш, скнара, навіщось єхидно мовчки відреагувала. Слава богу, мене це не стосується — дякувати улюбленим чоловікам сім’ї: батьку, чоловікові, синові, щоправда, онук доки — загадка. Подивимося.
• Поспостерігаю ж за вбранням, легко перемкнулася з непотрібних міркувань. Слід сказати, що вулична мода того дня була така гармонійна, ніхто не надував фальшивий флер, сусідки по гендеру були в міру ошатні, жіночні, без надмірностей, тонко і дзвінко маячіли голі руки, плечі з сарафанів, ноги не вульгарно прикриті спідницями, які закінчувалися там, де мало не повинні були починатися, але красиві. Чистенькі вбрані дівчатка не збиралися у полохливі зграйки, а легко і весело насолоджувалися увагою і сміхом. Коли якийсь юний брендоман виголосив фразу, мабуть, з домашньої заготовки, мовляв, дівчата не повинні боятися бути розумними, завзята кокетка тут же відбрила — там, де ти шукаєш, мене немає, я вирушаю туди, де можна мріяти. Подружці ж, сміючись, запропонувала — вперед за рогаликами з родзинками і горіхами, у них ще якесь є дивовижне просочення. Дізналася. «Нам завжди не вистачає поруч того, хто любив би ходити пішки так, як кожен із нас, — прошепотіла своєму напарникові молода продавщиця, яка щойно умовляла мене купити керамічну вогнетривку форму для запікання паштетів. — Добре, що ми співзвучні, -сказала вона своєму хлопцеві, — цього не буває забагато». У думках з нею погодилася, але посуд не придбала. Зазначила, що купувала, звичайно, менше, ніж розраховували продавці, воно й зрозуміло чому, але від цього не додавалося ні тьмяності, ні роздратування, спрацьовувала імпровізація, непостановочність. Царицею дня була природність. І навіть маленька лекція здалася доречною, і ось що запам’ятала: невідомо, чи подовжує година сміху на 10 хвилин життя, але лікує — це точно. Під час сміху в слині з’являється значно більше білих кров’яних тілець, які борються з інфекціями. Під час сміху легені отримують і обробляють більше кисню, ніж при звичайному диханні, через що кров насичується киснем. До того ж під час сміху в легенях у рух приходить утричі більше клітин, ніж у спокійному стані, що допомагає позбавлятися застою у дихальних шляхах. Виходить, що цей день був і днем здоров’я.
• До того ж так ласкаво шелестіло довкола літо — молодою зеленню, співом пташок, яскравим небом. Одного дня вчитель дзен зібрав своїх учнів, аби поділитися з ними сумою накопиченого досвіду. Відкрив рота, і в цей час сіла пташка і заспівала. Вчитель подивився на пташку і заслухався, і всі сиділи і слухали. Пташка закінчила співати і полетіла. Вчитель сказав: урок закінчено. Ось це й була сума накопиченого досвіду. Більше, ніж пташка, яка заспівала, розповісти не можна.
Ось і чудово, зраділа, що вчасно пригадала цю притчу. Піду ж бо за сорбетом. Може, ще випічки прихоплю, солодкі передчуття повністю затуманили фантазію, а коли повернулася до столика, знову побачила парочку, що цілується. Вже нову.
• Добре все ж, що мужності вистачило і стрималася від круасанчика, хвалила себе, правда, з досадою. І тут же знову, як під гіпнозом, опинилася біля каси, навіть не чинячи опору, — хочу, хочу і булочку з корицею, і пиріжок, і десерт. Все можна, все згорить у спілкуванні з друзями на Костьольній. Вже зрозуміло — з понеділка знову світить посилення раціону, але нам не звикатися. Головне, давно зробила висновок, не дивитися мимохідь, коли йдеш стомлена, на віддзеркалення у вуличних вітринах або дзеркалах — там можна побачити зовсім незнайому тітоньку. А від такого круасанчика тільки молодієш... упевнена в п’ятницю. До понеділка ж іще далеко, домовимося. Виходить, найвигідніше бути самій собі вчителем і пташкою.
Ось і чудово.
