«Страсті-мордасті»
Для того, щоб щось міняти, потрібні дві умови. Знання того, що міняєш. І знання того, на що міняєш. Без цих знань старт процесу неможливий. Що можна взяти за приклад працюючої системи? Велика Британія. Great Britain. Імперія, яка втратила 90 відсотків своїх колоній. Країна традицій і правил. Нудна для багатьох. Тут не пофраєришся і не попонтуєшся. Нудно, блін. Але тут хочеться залишитися жити. Особисто мені. Мене ці правила довели до повної прострації. Але саме вони зробили мій світ. Я залишуся тут навіть бомжем. Бо в місцевих правилах бомж прирівняний до лорда в правах. І ні лорд, ні бомж не посміє порушити правила. На них тримається СИСТЕМА. Суспільство ретельно стежить, щоб навіть найвидатніший лідер не мав права порушити чужі права. Вторгнення в біополе інших людей – суворо заборонено. Не законами, а менталітетом. Цивілізація. Культура. Де вчаться діти наших чиновників. Дай Боже, щоб і ми вчилися. Як казав один розумний чоловік, небіжчик, "вчитися, вчитися, вчитися". А поки наша система в тому, що наше суспільство - колектив порушників правил. Де система і стабільність ґрунтуються на тому, що можна тримати в страху порушника правила. Бо порушують усі. Трохи десь висунувся або пішов не в ногу - ать, і отримав покарання. І найгірше, що першими порушують сильні. А притягують до відповідальності слабких. Хоча якраз сильний міг би стати прикладом поваги до закону і особистості. І почати з себе. Але хто ж позбавить себе зайвої можливості побути в шкурі всемогутнього? Амбіції і претензії. Страсті-мордасті. Але ж право сильного має робити його шляхетнішим. Ось зі шляхетності й почати б...
