Сучасний наратив історії – приклад Мальти
Історія Мальтійської держави й Мальтійського ордену – не одне й те саме, хоча й мають вони спільну територіальну прив’язку. І беззаперечно, що саме поступове освоєння острова госпітальєрами, а далі – пошуки орденом патрона, війна з Наполеоном і її вплив на світовий порядок прискорили перетворення Мальти на британську воєнно-морську базу на Середземномор’ї із подальшою поступовою колонізацією. Забігаючи наперед, скажу, що до 1964 року Мальта входила до Британської корони, а королівський флот залишався на острові до кінця 70-х рр. минулого століття. З 2004, зі вступом Мальти до ЄС, з’явилася нова стратегія розвитку держави, де одними з провідних напрямків є збереження і популяризація культурної спадщини і розвиток туристичного потенціалу. Щороку впродовж квітня-жовтня острів, де мешкає 500 тисяч аборигенів і стільки ж «понаехавших», відвідує понад 2 млн туристів. Недаремно культурною столицею Європи 2018 оголошено мальтійську Валетту. Культурна спадщина 2 тисячоліть – від часів римських патриціїв і апостола Павла аж до сер. ХХ століття – приємно шокує.
Не повірите, але найцікавішим музеєм 2016 року було визнано не розкішні катедри-усипальні чи палаци великих магістрів, а невеличкий форт Рінелла. Історія форту бере свій початок від Кримської війни. Саме після завершення успішної військової кампанії, де Британія виступає союзником Туреччини, британці зводять на острові свій перший форт, що мав відповідати усім вимогам часу. Ось ви переходите перекинутий через глибокий рів місточок і опиняєтеся на території військового гарнізону доби британської королеви Вікторії.
Тисячі відвідувачів їдуть сюди заради того, щоб на власні очі побачити знамениту 100-тонну гармату Армстронга – військово-інженерне диво ХІХ ст. Історії встановлення гармати на фортечних мурах присвячений фільм, що демонструється відвідувачам музею, і декілька книжок, які можна придбати у сувенірній крамничці. В колишніх казармах відтворено кімнату очільника батареї, у вітринах представлені військові мундири, зброя, музичні інструменти, посуд, побутові і приватні дрібнички, екзотичні трофеї. Гармати на бастіонах, порохові склади. Про життя у форті вас інформує аудіогід й інформація на музейних стендах. Організовані екскурсії лише для школярів. Територією пересуваються музейні працівники, одягнуті у репліки форм солдат і матросів. У меню музейного кафе – традиційний гарнізонний обід тих часів. У певні години на міні-плаці форту відбуваються короткі демонстрації колись щоденних армійських вправ зі зброєю під розповідь про вдосконалення штиків і рушниць. Функції музейного персоналу тут універсальні: проведення інтерактивних програм, обслуговування відвідувачів у музейному кафе, прибирання, супровід шкільних груп, а найголовніше – забезпечення незабутніх вражень.
Над цитаделлю і над морем гордо розвиваються прапори Мальти і Британії. Так виглядає історична справедливість.
І абсолютно справедливо, що морська країна має свій окремий морський музей, знову ж таки розміщений у Вітторіозо. Величезна будівля музею – колишня пекарня військово-морського флоту. Три поверхи морської історії, неймовірно захопливої. Тут не лише макети кораблів різних історичних періодів, човни, торпеди, корабельні корми, морські форми, акваланги і батискафи (від найперших!), колекції якорів і морської зброї, морські трофеї, морська атрибутика, предмети побуту корабельного життя і навіть інструментарій з корабельних майстерень, особливі ікони з морських суден. В окремій залі представлено еволюцію парового двигуна – «серця» корабля вже від ХІХ ст.
Проте одна експозиція своєю креативністю перевершила увесь можливий політ фантазії. Бо присвячено її… тату. Так! Стіни кількох музейних залів прикрашені фото найоригінальніших і наймодніших татуювань початку ХХ ст., історіями найуспішніших майстрів тату і найвідоміших салонів татуажу, персональними картками матросів, що мали кримінальне минуле і яких ідентифікували за татуюваннями, у вітринах – найдавніші інструменти для набивки тату, фарби, альбоми з тату-ескізами. Мода на тату до берегів Мальти прибилася вкупі з марсельськими матросами і стала невід’ємною частиною самоідентифікації «морських вовків».
Життя в обіймах моря романтичне, спокусливе, авантюристичне і водночас небезпечне. Життя, що змушує постійно дбати про надійний захист і оборону. Року 1530 імператором Священної Римської імперії Карлом V та іспанським імператором Чарльзом V острів віддано лицарям Ордену св. Іоана Єрусалимського. Звісно, віддали з метою захисту моря і суші (Європи) від Османської порти. Історія військових конфліктів з турками впродовж майже двох століть, окупація острова військом Наполеона, патронат британськими військовими силами впродовж ХІХ ст., Перша і Друга світова війни – теми експозицій Національного військового музею Мальти, що розміщений на території форту Святого Елмо.
Найдавнішу історію відвідувачам доносять найсучаснішими засобами. Роль гідів виконують мультимедійні пристрої, що знаходяться у кожній музейній залі. Їх розміщено на стінах, інколи – на підлозі або ж на стелі, залежно від того, про який тип битви (суша, море, небо) оповідається. Щодекілька хвилин фільми повторюється знову і знову в автоматичному режимі. Фільми тривалістю близько 5-7 хвилин, в них стисло викладена суть подій, яким присвячено експозицію в конкретній залі. Окремо у кожній залі також встановлені мультимедійні монітори, з яких відвідувач може більш детально з’ясувати події й обставини, інформацію про учасників військового конфлікту.
Не зважаючи на те, що національні запасники зберігають солідні колекції історичних артефактів, зали музею періоду війн Мальтійського ордену, наративного характеру (напевно, щоб залишатися в тренді). Те ж можна сказати й про зал, присвячений дворічному «наполеонівському» періоду, і про зал початку британського правління. Основна ж музейна колекція, на мій погляд, зосереджена на двох світових війнах – теми, про які особливо активно нині говорить історичний науковий світ. В цих експозиціях вже присутня експресія й емоції. Звукові й візуальні ефекти, експонати у вітринах делікатно доповнюють одне одного, максимально відтворюючи атмосферу тих надскладних і страшних років. Все стримано і всього в міру. Можливо, щоб закцентувати увагу на головному артефакті – Георгіївському хресті, яким король Георг VI нагородив Мальту у квітні 1942-го за мужність в часи Другої світової війни. Цій події присвячено окрему залу музею. Перебуваючи в цій залі, виникає відчуття, що ви відкрили шкатулку з найдорожчою коштовністю.
І на завершення – тріумф. Тріумф перемоги світового масштабу. Над вами безкінечно майорять прапори: червоні, червоно-синьо-білі. Густими рядами – чисельні комбінації чотирьох прапорів країн-переможниць: Британії, США, Франції й СРСР, що звільнили світ від нацизму.
P.S. У таких місцях, як Національний військовий музей на Мальті, в його останніх залах, я вкотре розумію, що наш сучасний наратив історії України у Другій світовій війни має базуватися на міжнародних угодах, договорах, конференціях, а не творитися на основі волюнтаризму чи політичних зацікавлень окремих установ чи персоналій. Чому? Щоб не траплялося когнітивного дисонансу під час мандрів світом і не відчувати себе ошуканим своїми ж істориками.
На фото – Національний військовий музей на Мальті / Фото авторки
