Сила аналогії
У серпні зорі розкішні. Може, через внутрішню рівновагу, властиву саме цьому місяцю; може, через те, що літо закінчується, чи просто через спогад про нічне небо зі спалахами метеорів над Кримом, — саме зараз зорі здаються ближчими.
Видатний німецький філософ і культуролог Вальтер Беньямін якось зауважив, що «в танці чи в іншій ритуальній дії» відбувається наслідування констеляції зірок. Цю саму по собі прекрасну тезу Беньямін підкріплював цитатою провідного французького поета-символіста Стефана Малларме: «Танцівниця є не жінкою, а метафорою».
Беньямін вірив у силу аналогій, і я цю віру поділяю.
Танець тому й є настільки улюбленою розвагою, що дає кожному відчути себе зіркою. Усе мистецтво так чи інакше виросло з ритуалу.
Але ритуалів багато, не тільки мистецьких, часто безглуздих. Останніх, наприклад, вистачає в релігії, в політиці. Ось тут продовжити думку Беньяміна стає складно. Хіба є таке сузір’я на небі, котрому була б аналогією безмірна дурість, що панує в деяких земних місцях, — причому дурість, часто освячена роками, ба навіть десятиріччями чи століттями?
Так, є аналогія. Тільки не із зірками. А з чорними дірами, про які за часів Беньяміна ще не знали.
Будь-який дурний, обскурантистський, бездарний ритуал чи твір — пряме відображення чорної діри. Нездарність ковтає чужий час і сили, вбиває творчий порив, збільшує кількість нудьги й ентропії в культурі й загалом у світі, натомість викидаючи хіба що реліктові хвилі самовдоволення. Отака астрологія.
Інколи здається, що в Україні настільки убога ситуація, така відсутність прогресу в будь-чому, бо наші чорні діри тут утворили цілу колонію, і все ніяк не наїдяться.
Але це не історія про те, як усі хороші люди візьмуть та й повбивають всіх поганих. Нас врятує не війна, а мистецтво, врятують сузір’я, врятують метафори, врятує потік енергії, яку не здобудеш з газу, нафти, урану, — а лише з власних талантів і гідності. Непереконливо? Тоді ось іще цитата.
«Якщо зорі запалюють — значить, це комусь потрібно».
