Симфонія Донбасу
«Чи доводилося вам рахувати кольори веселки? Їх багато, всі вони є частиною спектра і розділити їх не можна. Якоюсь мірою наша країна нагадує веселку. Її жителі належать до різних рас, їхні предки прибули до Індії в різні епохи. Це були передусім арії, потім народи Центральної Азії та Монголії, а також представники інших народів. Хтось лише пройшов через країну або вчився у великих індійських університетах, але багато, зрештою, влаштувалися тут, і ця країна стала їхньою батьківщиною. Прибульці асимілювалися, а потім з'являлися інші, і це повторювалося знову і знову. У результаті сьогодні в кожному індійці, як у веселці, - декілька складових». Саме з цього образу починають індійські школярі вивчати історію своєї країни.
Кілька років тому в Донецькій області почали активно займатися етно-туризмом. Для журналістів влаштовували прес-тури в етнічні села на національні свята. І для одних і для інших це було новим, ніхто не знав, як поводитися і що робити. Звичайно, грошей на це все практично не виділялося. Місцеві громади переважно робили все своїми силами: концерти, пісні, національну кухню.
Туристична фірма, яка займалася виключно «зеленим туризмом» й останнім часом етно-туризмом, стверджує, що попит був. Возили в різні села, переважно грецькі. І це зрозуміло - грецька культура одна з найбільш яскравих і цікавих культур. А в Донецькій області ще й одна з найбільш численних. До речі, відомий український пейзажист Архип Куїнджі, який народився в Маріуполі, попри його турецьке прізвище має грецьке походження. Він писав і широкий Дніпро, і тихий Дон, і Крим і українську ніч. Його ім'я вписане в світову культуру, а от у Донецьку донедавна у рейтингу «100 відомих донецьких» Куїнджі посів 12 місце, поступившись «легітимному президенту» Януковичу (дев’яте місце), депутату державної думи РФ Йосипу Кобзону (п’яте місце) і, звичайно ж, Ринату Ахметову (перше місце).
Рейтинг, як пише «газета номер один Донбасу», був заснований на опитуваннях жителів і відтворює їхню особисту думку. Але цей рейтинг може свідчити лише про те, що людей, які знають Куїнджі, набагато менше, ніж тих, хто знає Ахметова. Питання гуманітарної освіти - це ще одна окрема розмова. (До слова, сам Ахметов - теж представник національної «меншості»).
Донбас - не монолітний російський регіон. Це величезна територія, в якій змішано все: культури, погляди, цінності. Тут британці будували заводи, німці - театр, греки були хорошими промисловцями, а євреї навчали дітей і були одними з кращих лікарів.
Той мультикультуралізм, який так сильно хотіла собі Європа, реально жив і працював в Україні, зокрема у східних її регіонах. Зараз його хочуть знищити, передовсім знищуючи населення як морально, так і фізично. Варто згадати лише антиєврейські листівки ДНР, які вони роздавали на своїх мітингах. Або - захоплюючи в полон священиків церков - протестантів, греко-католиків та представників УПЦ КП. Періоди життя на Донбасі греків, євреїв, німців, турків, українців значно довші, ніж періоди життя росіян на
Донбасі. Історія регіону не вписана в одну лише індустріалізацію. Це тільки невелика частина величезного тимчасового відрізка.
Крім того, уособлюючи регіон лише зі стахановцями, ми втрачаючи величезний пласт, зокрема і світової культури.
А це якраз та мозаїка, яка прекрасна у своїй різноманітності.
Австрієць єврейського походження Франц Кафка писав німецькою мовою одні з кращих книг ХХ століття, німець турецького походження Месут Езіл - один з провідних гравців збірної Німеччини з футболу, а про те, яке було походження у Шекспіра, сперечаються до цього часу. Їх люблять за те, який внесок у світову культуру вони зробиди. Не варто розглядати Донбас виключно з точки зору одного періоду і однієї культури, він більш різноманітний, ніж здається на перший погляд.
У фільмі «Симфонія Донбасу» Вертова показаний період індустріалізації. Кадри, як «новоє отєчєство» скидає дзвін, - одні з найбільш яскравих. Пропагандистський фільм - це лише одна зі складових частин того, яким насправді є регіон. Це ще не вся симфонія.
