Синдром Еллочки-людоїдки
Як усякий фашистський режим, путінізм має низку проблем
2018 рік, що минає, під завісу приніс декілька неприємних сюрпризів для російських властей. Автор одного з них — білоруський президент Олександр Лукашенко. Який заявив, що Росію складно вважати «братською державою», оскільки в самій Росії це вже не сприймається. Це було сказано безпосередньо напередодні зустрічі з Путіним, яка відбулася 25 грудня 2018 року. А ще раніше, 14 грудня, Олександр Григорович поскаржився, що «під приводом глибокої інтеграції Москва хоче інкорпорувати Білорусь до складу Росії», чого він, Лукашенко, звичайно, дозволити ніяк не може.
Варто зауважити, що в російському керівництві про колишню «братську республіку» відгукуються з неприхованим роздратуванням. Перший віце-прем’єр уряду Росії, міністр фінансів Антон Сілуанов зізнався, що «втратив довіру до Білорусі», оскільки ця країна «постійно порушує санкційний режим», і тому через російсько-білоруський кордон «уся санкціонка йде до нас».
Взаємні образи та недовір’я між Російською Федерацією та Республікою Білоруссю, певна річ, не досягають того рівня неприязні, який існує між Росією й Україною, що пояснюється досить простою обставиною. А саме тим, що путінська Росія поки що не вчинила щодо Білорусі актів прямої збройної агресії й обмежується економічним тиском, випробовуючи режим Лукашенка на міцність.
На відміну від Олександра Григоровича Лукашенка, який час від часу виголошує образливі для Кремля слова, Петро Олексійович Порошенко постійно ображає Кремль діями. Остання образа була нанесена 26 грудня 2018 року, коли Президент України, виступаючи на засіданні Ради національної безпеки й оборони, заявив, що скасовує воєнний стан.
Серед російських політиків це рішення керівництва України викликало глибоке розчарування. Один із найбільш оскаженілих представників партії війни, член Ради Федерації Франц Клінцевич з надією передбачив, що може все ще обійдеться і Порошенко знову введе воєнний стан безпосередньо перед виборами, і президентських виборів таким чином в Україні не буде.
Наївний Франц Адамович висловив загальний настрій постійних мешканців російського телевізора, які дуже сподівалися на відміну президентських виборів в Україні, оскільки в цьому разі вони могли б весь наступний рік смакувати цю подію, кричати та гримасувати в численних студіях російських шоу ненависті, де всмак накричалися б про українську бандерівську диктатуру, яка — дивіться, люди добрі! — навіть вибори й ті скасувала.
Ця образа на Петра Порошенка, який, скасувавши воєнний стан, залишив виробників ненависті в російському телевізорі без солодкого, позбавила учасників програми «Вечір» із Володимиром Соловйовим від 26.12.2018 можливостей висловлювати чітко свої думки. Всю першу годину, коли зазвичай обговорювали варіанти загибелі України, учасники шоу кричали хором так, що розібрати що-небудь було досить складно. Чути було лише Соловйова, оскільки його мікрофон був увесь час ввімкнений на всю потужність, тоді як мікрофони інших періодично вимикалися.
Але підступи Порошенка довели Соловйова до такого стану, що він раптово відчув синдром Еллочки-людоїдки, і його словниковий ресурс ураз скоротився до півтора десятка слів. А як наслідок цього — Володимир Рудольфович досить довго кричав одне і те ж: «Та ви нацисти, а нацистів треба знищувати!», або «Ви нацисти, а з нацистами — жодних перемов!»
Бійцівського «сходознавця» Семена Багдасарова Україна довела до божевілля, внаслідок чого він майже повністю перейшов на мат, і значну частину його виступу звукооператор змушений був запікувати. Оскільки Президента України Петра Порошенка в студії «Росії 1» не було, неприборкана лють бійцівського «сходознавця» Семена Багдасарова була спрямована на спеціального українця В’ячеслава Ковтуна, якого тримають саме з такою метою. З того, що не було запікане пильним звукооператором, можна було розібрати такі зауваження Багдасарова на адресу Ковтуна: «Ти у мене, сука, валятимешся тут», «тобі, гнида, першому кінець прийде» й інше. Що стосується найближчих перспектив В’ячеслава Ковтуна, в його долі, судячи з реплік Багдасарова, повинні статися раптові та вельми трагічні зміни.
Що ж до України, то тут бійцівський «сходознавець» Багдасаров був ще категоричнішим. «Ми повинні чітко сказати: нацистський режим буде знищений 20-го або 21-го!» — наказав Багдасаров, а оскільки він не уточнив якого місяця і якого року відбудеться знищення нацистського режиму, то Соловйов уладнав цю невизначеність, вкотре викрикнувши своє: «З нацистами не розмовляють — нацистів знищують!»
Окрім свіжої образи — скасування в Україні воєнного стану — у мешканців студії «Вечора» раптом загострилися фантомні болі з приводу втраченої української православної церкви. І тут Соловйову теж бракувало слів, оскільки крім того, що Вселенський патріарх Варфоломій у молоді роки, до кар’єри священика, служив капітаном турецької армії, інших протипоказань проти відділення української церкви від гундяєвської у телеведучого не знайшлося.
Деяку різноманітність до викриття Вселенського патріарха вніс невгамовний «сходознавець» Багдасаров, який кричав на українського політолога Василя Вакарова: «Ви здали український народ у рабство стамбульському антихристові! Український народ повинен повстати і змести цю нечисть!» А після цього бійцівський «сходознавець» Багдасаров почав вихваляти тих українських священиків, які залишилися вірні Гундяєву. «Ось це український народ!» — спробував удати захоплення Багдасаров, і раптом погляд його впав на недобитого Ковтуна. «А ти чмо собаче!» — повідомив Багдасаров українському політологові і відразу заспокоївся, мабуть, убачаючи свою місію на сьогодні виконаною.
Путінізм як різновид фашизму має багато переваг у протистоянні з демократичними країнами. Тактичний виграш дає, наприклад, відсутність етичних і правових обмежень, готовність до будь-якої брехні, підлоти та насилля. Але, як усякий фашистський режим, путінізм має низку проблем. Оскільки цей режим змушений опиратися на все найгірше, що є в народі, а також прагне уникати різноманітності та конкуренції, то у всіх своїх діях і проявах путінізм приречений на деградацію. Медійна сфера не є винятком. На всі внутрішні та зовнішні виклики, які сучасність кидає путінській Росії, починаючи з 2014 року, російський телевізор зміг відповісти все тим же непевним словниковим ресурсом соловйових-кисельових-скабеєвих, який до того ж нестримно скорочується і в даний час обмежується двома десятками слів. Менше, ніж у Еллочки-людоїдки.
