Трагедія в Лощинівці
«Закупорка» системи і відсутність зворотного зв'язку влади і суспільства призводить до правового нігілізму
Після вбивства восьмирічної дівчинки в селі Лощинівка Ізмаїльського району Одеської області спалахнули масові заворушення.
27 серпня житель села Лощинівка виявив в одному з покинутих будинків тіло дівчинки 2007 року народження з ознаками насильницької смерті.
В Ізмаїльському відділі поліції відкрили кримінальне провадження за п. 2 ч. 2 ст. 115 (вбивство малолітньої дитини) Кримінального кодексу України.
У поліції повідомили, що під час відпрацювання села правоохоронці та кінологи вийшли на слід ймовірного вбивці. Ним виявився 20-річний житель села Лощинівка ромської національності, який раніше був судимий. Він затриманий і дає свідчення.
Відразу після затримання підозрюваного в селі спалахнули масові заворушення. Натовп із трьох сотень людей почав громити будинки громади ромів, в якій жив затриманий.
Керівництво Ізмаїльської районної державної адміністрації вирішило підтримати жителів села Лощинівка в питанні виселення ромів. Було сказано, що ромам «буде дана можливість мирно забрати свої речі і виїхати з села».
Таке рішення державного органу викликає низкузапитань. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Бажання швидко погасити конфлікт зрозуміло, але не завжди швидкі рішення добрі, особливо, коли конфлікт набув етнічного характеру. Чому через одну людину карається вся громада? Куди поїдуть і де осядуть роми, які «добровільно виїхали»?
Я був у тому селі в 2012 році в гостях у чудової родини. Він - гагауз, вона - болгарка. Приємні і гостинні люди, про яких я згадую завжди з теплотою. Українська Бессарабія ніколи не була тонким місцем в міжнаціональних відносинах. Там мирно уживаються багато народів із унікальною культурою.
Треба розуміти, що реагувати на подібні конфлікти треба своєчасно. Людей турбує війна, важке економічне становище, відсутність доріг. Рівень життя занадто незадовільний, а центральна влада, до якої накопичилося багато претензій (одна битва за дорогу Одеса-Рені чого варта), далеко. Ось і може виникнути бажання «звично» відігратися на сусідові. Сьогодні це роми, а завтра...
Історія СРСР - це не тільки боротьба сміливих, зневірених людей, які знайшли в собі сили відкрито виступати проти влади. Це ще й ненависть до інших, чужих, коли всі забували про братерство народів і будь-якого роду конфлікти легко набували етнічного характеру.
Казки про інтернаціоналізм, рівність і братерство в СРСР ми залишимо більш наївній аудиторії. Досить згадати, що в спецпоселеннях перебували два з гаком мільйона людей, з них півтора мільйона - депортовані в роки війни чеченці, інгуші, балкарці, калмики, кримські татари, німці.
Нинішня Росія, яка так старанно копіює СРСР, немов двієчник, який намагається списати контрольну роботу у сусіда по парті, теж не є хорошим прикладом. «Братський» народ дбає хіба що про те, щоб було чим цілодобово обстрілювати українців.
За якими принципами жити нам в Україні? Як уникнути синдрому натовпу, коли спалахує ненависть такої сили, що б'ють, палять, вбивають.
Відсутність механізму вирішення проблем будь-якої миті може призвести до кризи з найважчими наслідками. Поки наша влада вживає дієслова майбутнього часу щодо реформ - ми всі піддаємось великій небезпеці. Істотними джерелами напруги в регіоні не є міжнаціональні відносини, а високий рівень корупції, несправедливий розподіл ресурсів, рейдерство і свавілля влади.
«Закупорка» системи і відсутність зворотного зв'язку влади і суспільства призводить до правового нігілізму, а спроби деяких державних органів підмінити суд - дискредитують владу.
Необхідна справжня децентралізація, делегування повноважень на місця, щоб громада вирішувала, чи вистачить для безпеки громадян одного дільничного на три села, як у випадку з Лощинівкою.
Валерій ФУЙОР, правозахисник
