У Києві відкрився 44-й міжнародний кінофестиваль "Молодість"
Твір – це відповідальний вчинок, який має окрім естетичного ще й соціальне навантаження і інколи стає зброєю, потужнішою за гармату, бронею, міцнішою за панцир
Так вийшло, що довелось мені - гостю столиці - потрапити на відкриття міжнародного 44-го кінофестивалю "Молодість", яке проводилось в Палаці "Україна" в суботу 25 жовтня. Червона доріжка, однакові барабанщиці в хутрових капелюхах, знайомі обличчя з телеекранів, ботокс, як одна з ознак причетності до богеми, та живий оркестр.
Звичайно, жоден культурний захід наразі не може обійтись без згадок і натяків на мілітаристську і патріотичну тематику. Занадто складний і тяжкий час, щоб спокійно віддаватись веселощам. Об’єктивна реальність дуже тисне на свідомість, заганяючи музу в кути усвідомлення тої біди, яка нависла над нами. Тому і вечір був побудований в урочистих, але все ж таки сумних тонах з блискучими хореографічними виставами на тлі широкого екрану з кадрами в тому числі з війни. Війна в думках, в душах. Війна навіть у повітрі, коли лунає гасло "Слава Україні" і зал очікувано підтримує "Героям слава!". Це наче натякає, що мистецтво зараз покликане стати пліч-о-пліч з солдатами. Творчі пошуки мають бути спрямовані на пошуки донесення до людей істини, єднати їх в справжньому патріотичному дусі. І питання тут не тільки в громадянській позиції авторів, але й передусім у моральних основах, адже ми - українці - стали жертвою нового історичного витка агресії. Ми безпосередньо зіштовхнулись зі злом і, впевнений, що окрім образних натяків на факт бойових дій десь там на Донбасі, варто на всіх урочистостях починати промови зі спогадів про загиблих. На жаль, це ще не стало традицією. Більш того, директор фестивалю "Молодість" Андрій Халпахчі вирішив побавити присутнього глядача французьким кіно з реплікою "ми все ж таки прийшли сюди відпочивати".
Для мене французька стрічка була натяком на те, в якому паралельному світі ми всі живемо. Донбас і Київ, Україна і світ. Фільм Бенуа Жако "Три серця" з Бенуа Пульвордом, Шарлоттою Генсбуром, Кьярою Мастрояні та Катрін Денев. Такі відомі прізвища, така чудова гра акторів про життя в неіснуючому для нас - українців - світі. Про що картина? Звичайно, про любов. Підстаркуватий взірцевий податковий інспектор, який страждає на аритмію серця, замість того щоб лікуватись - палить, їсть, напивається на власному весіллі та спить з двома сестрами, на одній з яких і одружився. Амур де труа. Французи - що поробиш? Звичайно, фільм не про те. Але як простому українцю не звернути увагу на те, як людина, яка наробила помилок у звітах, плаче перед податковим інспектором як перед святим отцем на сповіді, а той замість того щоб обкласти цю жінку штрафами або вимагати хабара, їде до неї в село і сам починає вести її бухгалтерію. Як кажуть розумні люди - когнітивний дисонанс. "Дорогий, ти приховував, що ти алкоголік?" - питає сорокарічна наречена, мабуть, вперше за все життя перехилилого зайвого п’ятдесятирічного жениха. Ох вже ці європейські «чужі» нам цінності! Людина не може спокійно напитись на урочистостях! Ні, це не комедія. Це французька драма зі швидкісними потягами між Парижем і провінційним містечком.
Фестиваль відкрив улюбленець публіки мер Києва Віталій Кличко. Присутні трошки посміювались в залі, слухаючи його промову і добродушно аплодували. Кияни взагалі люблять шоу-мерів. В цьому, мабуть, є якась особлива родзинка столичних мешканців - вони схильні "віджигати" в певний момент і серйозну справу перетворювати на комедійну виставу. На "Молодості" також традиційно виступив третій український президент з гуманітарних питань - Віктор Ющенко. Подякував усім, згадав про народження нації в тяжких умовах та запросив на сцену грузинського режисера Ельдара Шенгелая. Ельдар Миколайович визнав, що статуетка "Молодості" для нього найцінніша зі всіх нагород, і згадав місцевих друзів та про те, як познайомився в Києві з Сергієм Параджановим та Олександром Довженком. "Все, що переживаєте ви зараз, ми - грузини - вже пережили. Ми втратили території, але ми не втратили себе", - сказав Шенгелая залу.
Дружина третього президента Катерина Ющенко, яка займається благодійним фондом "Україна-3000", з притаманним їй американським акцентом розповіла залу, що визначатись з тим, кого нагородити з українських митців, було цього року дуже легко. І на сцену вийшла вся група творчого колективу "Babylon'13", які вже рік демонструють загалу документальні проекти з жерла подій. Фактично вони займаються відеолітописом нашої надскладної епохи. Ці юнаки, які ще з Майдану кидались в вогняне пекло і підставлялись під кулі "беркутів", щоб зафіксувати дійсність і донести до людей неприкриту істину, є взірцем того, що митець інколи має відчути в собі не лише захопленого поетикою мрійника, але й громадянина. Ми забуваємо, що твір - чи то текст, чи то фото, чи то відео - це вчинок. Це не ледарство і не банальний заробіток. Це не конвеєр і не формальний звіт перед сучасниками. Це передусім відповідальний вчинок, який має окрім естетичного ще й соціальне навантаження і інколи стає зброєю, потужнішою за гармату, бронею, міцнішою за панцир.
Валентин Торба, «День»
