У пошуках символів
Ми живемо у світі символів, що оточують нас на кожному кроці. Логотипи та айдентики, емблеми та герби, символи матеріальні та духовні — всі вони стають провідниками певних ідей та абстракцій, що допомагають нам розуміти один одного.
Символи можуть набувати будь-яких форм і насправді так чи інакше присутні у багатьох сучасних проєктах. Але чи достатньо вони помітні, виразні і зчитувані? Чи достатньо висвітлюються у державних гуманітарних програмах?
У 2011 році ми з колегами з Благодійного фонду «Мистецький Арсенал» організовували конкурс на створення сучасного ділового українського шрифту. Результатом став прекрасний шрифт «Арсенал» авторства Андрія Шевченка, внесений сьогодні до міжнародних шрифтових систем. Контраст та побудова літер цього шрифту надають йому більшої виразності та м’якості, а дещо ліричний характер, що передається через звужені пропорції — певного українського колориту. У процесі роботи ми розмірковували про символізм шрифтів Нарбута та легендарного швейцарського шрифту Helvetica, думали про те, чи може сучасний шрифт стати символом країни — і якщо так, то яким чином.
Кожен новий проєкт породжував нові уявлення про символи, давав нові «підказки» для роздумів.
Український Дім почав працювати з темою актуалізації спадщини, і під час фестивалю «ДоДому на Різдво» у грудні 2019 року Антон Логов у своїй роботі «Гравітація» представив український рушник як традиційний символ українців у формі сучасної й вражаючої масштабами інсталяції.
З’явився інтерес щодо того, як можна працювати з символами, що саме є символами України, як побачити традиційні символи у нових прочитаннях, а новоствореним символам — надати конкретні, зрозумілі на національному рівні трактування.
Але остаточно до запуску програми «Символ» нас з командою підштовхнули два фактори. Перший — постійні роздуми про долю, трансформації та місце Українського Дому у контексті гуманітарної політики та загальної ситуації в країні. Другий — загострення дискусії про українські символи, їх прояви та візуальні рішення, які обговорюються давно і на різних рівнях.
Зазвичай такі обговорення є досить спірними, а сьогодні поставили особливо багато гострих запитань.
Кожен з нас поставив собі головне питання: що для мене є символом України? Національні етнічні коди? Відомі особистості? Народні промисли чи сучасні індустрії? Ідеї? Побутові речі? Виявилося, що відповідь знайти не так вже й легко. Але сам процес роздумів, безперечно, дуже цікавий.
Ми почали програму з глобального опитування «Що є символом України?», щоб дізнатися, що самі українці бачать символами Батьківщини. Його проміжні підсумки будуть представлені під час публічного діалогу «Символи: еволюція українського наративу», що відкриє цикл діалогів в межах програми.
Далі плануємо організувати обговорення теми символів між підлітками та експертами, щоб почути думки зовсім юних громадян України. Хочемо також дослідити ідеї, погляди, враження разом з партнерами та використати всі напрацювання для створення інтерактивної експозиції про Україну, якої вже багато років так не вистачає Українському Дому. Тож почнемо працювати й над нею і, якщо є хороші ідеї, будемо раді почути їх.
Що ж є символом України на мою думку? Тривалий час розмірковую над своїми відчуттями, чуттєво-інтуїтивними, і не можу знайти однієї відповіді. Але цей пошук точно став для мене унікальною захопливою роботою — системоутворюючою, глибокою та важливою. Тою, що веде до фундаментальних змін як на індивідуальному, так і на глобальному рівнях.
