Українське село (кілька спостережень)
Приїхати до Чикаго й не побувати в районі під назвою Ukrainian Village було неможливо.
Історія широко відома. Еміграція українців до Америки почалася ще наприкінці ХІХ століття й триває досі. Розселялися вони по всіх штатах, але в Чикаго склалася особлива ситуація: вже в 1930 роках тут діяло понад 100 малих українських підприємств і торгових закладів, а на 1980-й рік у місті мешкало близько 60 тисяч наших земляків.
Осідали вони переважно в районі, окресленому вулицями Дівіжен, Рокуел, Чикаго-авеню та Дамен-авеню — у західно-центральній частині мегаполісу. Юкрейніен-вілледж не особливо виділяється серед оточуючих кварталів — хіба що тільки після певного перехрестя на стовпах з’являються транспаранти англійською — «West Town — Ukrainian Village». У чиємусь прибудинковому садочку подибуєш височенні декоративні соняхи; у списку прізвищ на дверях впадає у вічі Kramnik; однак все чітко стає зрозумілим уже біля греко-католицької церкви святого Миколая. Там з’являється навіть муніципальна табличка про те, що довкола — саме історично значущий (і, що важливо, добре збережений) район, вулиці якого оповідають історію німецьких, польських, але, передусім, українських мігрантів.
Церкву св. Миколая засновано 1905-го, а храм збудовано в 1913—1915 роках. Стиль являє доволі цікаве поєднання козацького псевдобароко з суто римською католицькою стриманістю: стрункі дзвіниці, але зеленкуваті бані, проста пісочного кольору цегла, ніякої позолоти. Яскраві мозаїки на фасаді з’явилися вже на честь 1000-ліття хрещення Русі. Неподалік — ще один католицький храм, більш модерний і присадкуватий собор св. Володимира та Ольги (1973).
Видно, що обидві церкви, надто ж св. Миколая, є центром діаспорного життя: при храмі діє школа, котра обіцяє повне виховання дитини. І справді, судячи з афіш, тут учать усьому: від мотанок до йоги й аргентинського танго.
Що ж до загального краєвиду, то по архітектурі помітно, що це були не дуже багаті квартали: переважно цегляні триповерхові будинки з пласкими дахами, розраховані на кілька родин кожний. Українці приїздили як недорога робоча сила, і, поступово організовуючись, піднімалися по соціальній ієрархії.
Не обійшлося й без курйозів. На фронтоні собору святих Володимира та Ольги зображено сцену хрещення Русі: в Йордані біля ніг князів хрестяться й роздягнені новонавернені, й народ у вишиванках. Зрозуміло, що художник хотів передати зв’язок часів, але вийшло так, наче в ранньому Середньовіччі люди в Києві вже ходили у вишиванках.
Напроти собору — офіс однієї доволі відомої української партії. З огляду на їхні специфічні переконання, дуже цікаво бачити прямо під червоно-чорним прапором величезний рекламний щит «Автентичний ямайський бар містера Брауна». Через дорогу — магазинчик українських продуктів Ukraina Deli, у всьому подібний до київських крамниць, з тою лише відмінністю, що в Києві асортимент багатший. Із другого боку, добре що й це є.
А головне та найкраще — балетна школа при церкві Володимира та Ольги. Повні класи дітей. І довжелезна черга з батьків із дітьми. І всі розмовляють українською. Отак. Без будь-яких партій.
Детальніше про Ukrainian Village й загалом про Чикаго дивіться в найближчому випуску рубрики «Міста і місця».
