Усепереможний телевізор
Участь усіх цих «українців за викликом», «американців за викликом» і російських «лібералів за викликом» у шоу-ненависті перетворює їх на співучасників злочину
Минув один день у році, коли російський телевізор практично нічого не казав про Україну, оскільки цього дня по всіх каналах увесь день показували парад Перемоги, Путіна на тлі ходи «Безсмертного полку» та салют. Уже наступного дня провідні російські телебійці стали на свою звичну антиукраїнську вахту.
Жодна подія всередині Росії не здатна збити «український приціл» федеральних телеканалів. На хвилинку зупинилися на трагедії людей, що живцем згоріли в аеропорту «Шереметьєво», які були пасажирами «Суперджета-100», і відразу ж повернулися до України. Вже декілька днів одне з найбільших міст Росії, Єкатеринбург, стрясає протистояння містян і влади у зв’язку з протестами проти будівництва церкви на місці скверу. З одного боку, симбіоз влади, РПЦ і великого зрощеного з владою бізнесу з його найманими «тітушками». З іншого — безліч людей, яких просто позбавляють звичних місць відпочинку, ламають їхній устрій життя. Цей конфлікт є типовим для сучасної Росії, подібні сутички постійно відбуваються і в Москві, і в Санкт-Петербурзі, інших містах.
Якби на федеральних телеканалах працювали журналісти, вони б зараз не злазили з цієї теми. Цьому конфлікту присвячували б політичні ток-шоу, круглі столи, публічні дебати, експерти й аналітики ламали б списи, підтримуючи доводами тих чи інших.
Але, оскільки за період правління Путіна федеральне телебачення було до блиску зачищено від журналістики, то в ньому немає жодних тем, які хоч якось стосуються росіян, оскільки весь ефірний час віддано Україні.
Було б цікаво провести опитування росіян щодо того, як позначається на їхньому житті та самопочутті прийняття в Україні Закону про мову, або протистояння, що позначилося між Верховною Радою і новим президентом України, або той факт, що пан Коломойський перебрався з Ізраїлю до України. Радянська пропаганда намагалася переконати піднаглядну популяцію в тому, що для неї найважливішими є новини з Гондурасу, який завжди «у вогні», або стан здоров’я умовної «Анжели Девіс». Виходило не дуже. Сьогодні російські інформаційні війська переслідують іншу мету, яка полягає в тому, аби заповнити дефіцит перемог у реальності перемогами в телевізорі.
І ці «перемоги» російські телебогатирі здобувають із заздрісною регулярністю. Будь-яке видовище вбиває монотонність і одноманітність. Не можна щодня перемагати «бандерівців» виключно в словесних баталіях, тобто ніби «за очками». Потрібні переконливі дострокові перемоги «нокаутом». Запрошених іноземних «експертів» намагалися бити, але ця традиція доки не прижилася, оскільки бійка — хоча й видовище, але аж надто непередбачуване. І тоді вирішили — виганяти. У програмі «Хто проти?», яку Соловйов веде разом із «політологом» Михєєвим, процедуру вигнання іноземця з російської студії перетворили на звитяжний ритуал, що супроводжується пред’явленням «червоної картки», яка, мабуть, повинна асоціюватися з прапором перемоги.
На минулому тижні Соловйов вигнав із студії українського письменника Всеволода Непогодіна, який слушно зауважив, що «Степан Бандера асоціюється у сучасних українців з боротьбою проти сталінізму». Тобто, людина ні слова не сказала на підтримку Бандери, ніяк не оцінила навіть тих, хто його підтримує. Просто спробувала щось пояснити. Приблизно на середині його фрази Соловйов набрав повні груди повітря, надувся і почав кричати. Під час соловйовського репету, Непогодін тихенько сказав, що Гітлер для борців зі Сталіним був альтернативою. Знову-таки, без оцінки Гітлера та Сталіна. Соловйов миттєво стих, надів на себе найзловісніше обличчя та почав запитувати в аудиторії: «Ви чули, що він зараз сказав?» Оскільки ніхто в аудиторії крізь соловйовський репет нічого розчути не міг, а отже, не міг йому підіграти, ведучий знову почав удавати припадок і заходився в нестямному крикові: «Тобто, ти у мене в студії говориш, що людина мала право воювати на стороні Гітлера, тому, що це альтернатива? Пішов геть звідси!»
Вочевидь, що для введення в стан керованої істерики Соловйову абсолютно не потрібен привід. Він давно вже перейшов на самообслуговування, і будь-яке, навіть неупереджене зауваження опонента може перебрехати, доповнити і зробити приводом для крику та вигнання зі студії. Нещодавно так само зі студії програми «Вечір» був вигнаний польський політолог Якуб Корейба.
У програмі «Вечір» від 15.05.2019 Соловйов зі студії нікого не вигнав, але неодноразово погрожував вигнанням українським гостям Василеві Вакарову й Олександрові Охріменку за те, що вони перепиняли промовців. Це було досить кумедно, оскільки самих українських гостей у студії Соловйова зазвичай перепиняють і заглушують криком саме в ту мить, як тільки вони починають щось казати.
Участь усіх цих «українців за викликом», «американців за викликом» і російських «лібералів за викликом» у шоу-ненависті перетворює їх на співучасників злочину. Тим паче що багато хто з них, якщо не більшість, роблять це за гроші.
Без «опонентів», що грають як правило в піддавки, російським телебогатирям нікого було б «перемагати», і самі шоу-ненависті багато в чому втратили б неабияку частку сенсу. Навіть ті, хто, можливо, з найблагородніших спонук приходить до студій російського телевізора, щоб встигнути викрикнути слово правди, опиняються в сценарії організаторів шоу. Їх слово правди перекрикують і затоптують ведучий і дресировані «експерти», воно, це слово, звучить приглушено завдяки майстерності спеціально навченого звукооператора, і зрештою шукач правди в телевізорі стає за фактом наступним підставним, «мішком для биття», необхідним, щоб засвідчити ще одну перемогу путінізму.
За відсутності реальних перемог телевізор показує президента Росії, що тріумфально забиває 10 шайб у ворота суперника. Суперники докладають безліч зусиль і незвичайну майстерність, прагнучи жодним чином не перешкодити Путіну забивати. Захисники вправно ухиляються від президента, що невпевнено стоїть на ковзанах, аби, не дай Боже, не зіткнутися з ним. Воротар старанно прибирає всі частини тіла й амуніції з траєкторії шайби, пущеної Путіним. Приблизно те саме роблять спеціальні опоненти генеральної лінії, що запрошуються в російський телевізор.
Питання про те, чи може пристойна людина брати участь у російських ток-шоу, дискутується давно. Здається, це питання втратило свою актуальність. Наразі стоїть питання про міру відповідальності тих, хто за гроші, заради популярності або навіть з найблагородніших спонук бере участь у злочинах, якими є програми російського телевізора. Дискусія з Соловйовим, Кисельовим, Скабєєвою та іншими бабаянами не лише можлива, а й украй необхідна. Але лише в приміщенні трибуналу та в присутності їхніх адвокатів.
