Вірус насилля

Андрій Плахонін

18 жовтня, 19:51

«Покидьок, що зробив цей злочин, — його ні керчанином, ні кримчанином назвати не можу. Просто... Ну... Покидьок рідкісний. Холоднокровно розстрілював ходив своїх однокурсників і викладачів... Ніколи не вирізнявся якоюсь агресією, сидів тихонею, ніколи за всі чотири роки не мав жодного приводу, отримував стипендію»... Це російський гауляйтер Криму Аксьонов так образно й емоційно пояснив, що сталося цієї середи в Керчі. Емоції абсолютно зрозумілі. Думаю, холоднокровний розстріл 21 студента Керченського політехнічного технікуму (і не забуваймо ще про півсотні поранених) нікого не залишив байдужим. І справді, за логікою Аксьонова, звідки тут може бути насилля?! Адже в убивці — ні тобі послужного списку в Сирії чи на Донбасі, ні злочинного минулого. Людина нізвідки. Втім, як нізвідки  з’явилися Моторола, Гіві, які до своїх «подвигів» не мали кривавого послужного списку. Ніколи не вирізнявся агресією... Мив машини... Сидів тихонею... Стипендію отримував...

Цими днями багато розмов про масове вбивство в Керченському політехнічному коледжі. Доки ця в цілому абсолютно прозора історія з’ясувалася, в Росії вже встигли наговорити нісенітниць про кримських татар та українців, як уже встигли наговорити й написати нісенітниць на адресу, наприклад, російських спецслужб (у мене самого передусім промайнула така думка) у нас. І багато чого ще наговорять найближчими днями, аж до недільних щотижневих випусків і програм. Ну що ж, і справді, за чотири роки російської пропаганди в Криму Владислав Росляков, зважаючи на його акаунти ВКонтакте, з підлітка з невиразними анархо-лівацькими поглядами перетворився на маніяка під ніком «Влад Рейх», що повністю сформувався і готовий убивати. Ось тільки чи винна в цьому російська пропаганда, попри всіляке пропагандистське безглуздя, яке вряди-годи перепощував  звичайний кримський підліток Влад? Адже вбивати він пішов своїх, а не, скажімо, «ісламістів»-татар, або «бандерівців»-українців.

Ось і поміркуймо, а чи могла така історія з масовим убивством у навчальному закладі статися і в Україні? Зважаючи на сотні прикладів у країнах, що не знали, що таке гібридна війна та російська пропаганда, на зростаюче в нашому суспільстві насилля (я не про війну, а про звичайні сутички на вулицях, які тепер постійно закінчуються стріляниною), на кількість зброї, яка в той чи інший спосіб опинилася в руках населення, а старшокласники у нас уже зараз, нехай і за чужим наведенням, вважають абсолютно нормальним громити тих же циганів, — цілком могла б. Вірніше, навіть не просто могла б, а, з жахом змушений це визнати, така трагедія рано чи пізно обов’язково станеться і на вільній від російської окупації території нашої країни.

Із усієї купи керченської інформації цієї середи мене найбільше вразило одне зняте на телефон відео. Будівля коледжу, постріли, з регулярними паузами для перезаряджання, пекельні крики жахіття зсередини будівлі. І двоє підлітків, що знімають усе це на телефон... не втікають геть, а повільно наближаються та, смакуючи і шуткуючи, обговорюють те, що відбувається. Чий телефон? Ой, розбилося вікно. Прикольно, хтось скривавлений там удалині випав... Ні співчуття, ні навіть страху, лише збудження, цікавість і дурнуваті смішки. Неначе на місці Влада міг опинитися кожен. Як на відео, пам’ятаєте, з побиттям однокласників, які школярі раз у раз викладають у соціальні мережі? Ми ще декілька років тому обговорювали, до якого варварства дійшли в Росії, доки те ж саме не почало відбуватися й у нас.

Ось і Влад Росляков не Кисельова по телевізору чи Проханова в соцмережах надивився. Почав читати про маніяків і масові вбивства, захопився, зіставив образи убивць, що стали знаменитими, і дитячі свої, і, зрештою, навіть у подробицях (одяг або, наприклад, місце закладення вибухівки) скопіював масове вбивство 20 квітня 1999 року в американській школі «Колумбайн». Не він такий перший. У Росії це вже двадцятий, якщо не помиляюся, випадок масових убивств у навчальних закладах з 2005 року. А всього по світу їх сотні, і треть із них відбувається в США.

Чи можна масові вбивства у школах якось попередити? Можна спробувати. Наприклад. Заходи безпеки в російських школах на декілька порядків вище, ніж у нас. Охорона, тривожні кнопки, рамки детекторів на входах, програма попередження тероризму. Все це чудово — як спосіб уникнути судових позовів від родичів жертв, але це не завжди допомагає і в Росії, і в США. Обмежити доступ до зброї? Так, є такий спосіб. Тим більше, Владислав Росляков якраз напередодні вбивства отримав дозвіл і абсолютно офіційно купив свою. Адже Росія — не США, і для не наближеного до головного щура чеченця, сина депутата чи олігарха там отримати дозвіл так само складно, як і у нас. Не кажучи вже про те, що після російського вторгнення до України і в Росії, і в Україні кількість  незаконної зброї збільшилася якщо не на порядок, то в рази. Психологічні програми? Ну так, отримуючи дозвіл на носіння зброї, Влад, наскільки я розумію, довідку від психіатра до поліції приніс?

Хай би що ми робили, хай би кого від усвідомлення власного безсилля намагалися звинувачувати, завжди будуть підліткові проблеми — образи і травми, гормони, просто нерозпізнані психіатричні діагнози. Завжди буде спосіб доступу до зброї. А значить, подекуди в США, в Росії і, рано чи пізно, у нас такі трагедії відбуватимуться. Масове насилля в школах нагадує вірус, і як тільки він вилізе з пробірки —  заразу вже нічим не зупинити. Від нього лише можна намагатися вберегтися, хоча навіть профілактика не гарантує отримання стовідсоткового результату.