В Україні через війну посилилася проблема резистентності до протимікробних ліків

Серед поранених військових та цивільних українців, які постраждали під час військових дій, мають інфекційні ускладнення, спричинені збудниками, які нечутливі до цих препаратів в понад 75%, а в деяких випадках – до 100%.

Про це повідомляють у Міністерстві охорони здоров'я України, інформує Рубрика.

У відомстві підкреслили, що стійкість до протимікробних препаратів є особливо небезпечною під час війни.

Тому МОЗ затвердив єдиний стандарт щодо профілактичного застосування антибіотиків, що сприяє ефективному лікуванню поранених.

За словами заступника міністра охорони здоровʼя, головного державного санітарного лікаря Ігоря Кузіна, в Україні, за підтримки міжнародних партнерів розробили новий Національний план дій щодо боротьби з протимікробною резистентністю.

"З початку повномасштабної війни проблема антимікробної резистентності посилилась через збільшення кількості поранених. Крім того, з гуманітарною допомогою надходить значна кількість антибактеріальних препаратів, контроль за використанням яких досить обмежений. Тому, на виконання стратегічних цілей визначених ВООЗ та Європейським Союзом, Міністерство охорони здоров'я розробило новий Національний план дій щодо боротьби з протимікробною резистентністю. Він, зокрема, включатиме розширення національної мережі мікробіологічних лабораторій, посилення системи інфекційного контролю на рівні закладів охорони здоров'я, епіднагляду за резистентними збудниками тощо", – зазначив Кузін.

У МОЗ наголосили, що затверджено єдиний стандарт, заснований на результатах досліджень, підходах до профілактичного застосування антибіотиків, що дозволяє якісно лікувати поранених.

Зокрема, до стандарту "Раціональне застосування антибактеріальних і антифунгальних препаратів з лікувальною та профілактичною метою" було внесено зміни: цефтриаксон та левофлоксацин перенесли до антибіотиків групи резерву (відповідно класифікації WHO AWaRe).

Нововведення забороняє використання цих препаратів як засобів першого вибору, а тим паче з профілактичною метою, коли збудник не встановлено. Спершу лікар має провести письмове обґрунтування та погодження з клінічним фармацевтом призначення цих антибіотиків.

Також у стандарті оновлено підходи до принципу вибору антибіотика відповідно до результатів бактеріологічного дослідження. Тепер лікарі та клінічні фармацевти можуть швидше визначити, який лікарський засіб обрати, якщо збудник чутливий до декількох антибіотиків: призначається антибіотик з меншим ризиком розвитку АМР відповідно до віднесення до певної групи WHO AWaRe (за відсутністю прямих протипоказань).