У неділю в Румунії відбудеться другий тур президентських виборів. В першому переміг ультраправий націоналіст від партії «Альянс за єдність румунів»  (AUR) Джордже Сіміон, чиї меседжі помітно перегукуються з кремлівськими наративами. Обрання цього кандидата може бути пов’язане з низкою ризиків для України. Бо він вже говорив, що за отриманий нами в Румунії комплекс Patriot треба стягти гроші, нової військової допомоги – жодного лея, а українських біженців, якщо й приймати, то в таборах на кордоні. Шанси на обрання Сіміона досить високі. Можна вже починати турбуватися, чи існують якісь запобіжники його різким рішенням і будувати план Б на випадок, якщо ще одна країна-сусід впишеться у так званий пояс наших недоброзичливців.

«РУМУНСЬКИЙ ТРАМП» І ЙОГО ПЛАНИ

Україна межує з сімома країнами, і якщо новий президент Румунії запровадить антиукраїнську політику, у «поясі недоброзичливців» буде вже аж 5 сусідів (РФ, Білорусь, Словаччина, Угорщина + Румунія). Навіть 5 з половиною, враховуючи періодичне блокування кордонів із Польщею різними «активістами».

Зрозуміло, нам це ні до чого. Але в першому турі лідер ультраправих Джордже Сіміон набрав 40,94%, а ліберальний мер Бухареста Нікушор Дан – 20,99% голосів. Нещодавні соціологічні опитування показали, що перед другим туром Сіміон і ліберальний мер Бухареста Нікушор Дан мають рівні позиції: по 48,2% респондентів висловилися за кожного. Всього 2,6% не визначилися, за кого голосувати, і теоретично, можна було б поборотися за них, але ж опитування не врахувало погляди румунської діаспори. А за кордоном Сіміона в першому турі підтримав аж 61% виборців (Дана – 26%). Тож загроза, що переможе кандидат, якому заборонено в’їзд до України і Молдови через співпрацю з Росією, цілком реальна.

Румунський соціолог Джелу Думініке в інтерв’ю Тижню прогнозував, що «Україна матиме величезні проблеми», якщо новим президентом Румунії стане Сіміон. Це логічно, бо згідно з конституцією, глава країни очолює Радбез Румунії, має провідну позицію в румунській армії. У своїх політичних та офіційних програмах партії політик декларує, що припинить приймати будь-яких українських біженців та утримуватиме їх на кордонах. «Це буде величезний розворот румунської підтримки щодо українських справ. Очевидно, що Росія може здобути несподіваного союзника у Східній Європі на кордоні з Україною. І це зовсім не допоможе ні Україні, ні Європі», – так висловився Думініке. Він порівнює ситуацію, яка виникне тоді в румунському суспільстві, зі станом справ у 40-х роках перед Другою світовою війною: сильні розбіжності всередині суспільства, напружена політична ситуація, активні проросійські рухи тощо. Власне, тоді Росія матиме впливового союзника в особі румунського президента і плюс ще одного гостя з Європи на параді 9 травня 2026 року.

Сам лідер ультраправих при цьому не визнає себе проросійським чи антиукраїнським політиком.

Мовляв, дбає про інтереси румун перед усім. Зокрема, в нещодавньому інтерв’ю Euronews заявив, що допомога Україні не є обов’язком і «я не буду допомагати Україні до того часу, поки Україна не почне поважати права румунів, що мешкають на її суверенній території». Захист прав румуномовних – найзручніше, на чому можна тут грати. І ці наративи поширюються різними зручними каналами. МКІП та Нацрада з питань телебачення і радіомовлення ще у 2022-му зверталися до Єврокомісії щодо маніпуляцій про війну в Україні в ефірі російської версії телеканалу Euronews. А ще ж є ТікТок, Телеграм. Як пише Politico, саме «потужний коктейль з ультранаціоналістичної риторики, антиістеблішменту та невпинної агітації в TikTok» допоміг кандидату завоювати шалену популярність серед діаспори.

На додачу кожен четвертий популярний Телеграм-канал у Румунії системно поширює російську пропаганду, стверджують аналітики OpenMinds. Вони дослідили румунський сегмент Телеграм і виявили, що аж 25% каналів регулярно транслюють меседжі Кремля. Наприклад, 63% усіх постів, у яких румунську владу звинувачують у «диктатурі», опублікували проросійські канали, намагаючись підірвати довіру до демократичних інституцій, дискредитувати уряд і посилити протестні настрої. Прокремлівська інформаційна операція в Румунії – ще один приклад того, як Росія інвестує в дестабілізацію суспільств ЄС через Телеграм, так оцінив ситуацію у своєму дописі в Фейсбуці Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Тобто вплив на свідомість виборців відчутний, шанси на перемогу високі, ризики для України теж. «Бо Сіміон – це не просто такий, як його звуть, «румунський Трамп». Це ще й нескінченний повторювач меседжів, які виробляє Кремль. А в поєднанні з Джорджеску, якому він обіцяє посаду, то це взагалі така, знаєте, суміш, яка може вибухати. Вибухати небезпечно і для Європи, і в тому числі для України», – так описав картину на YouTube-каналі РБК-Україна історик і дипломат Роман Безсмертний.

ВІД СЛОГАНІВ – ДО РЕАЛЬНИХ СПРАВ

Румунія для нас дуже важлива країна, що забезпечувала досі безперебійне сполучення, логістику, пояснює Олег Саакян, політолог та співзасновник Національної платформи «Діалог про мир та безпечну реінтеграцію». Найгірше буде, якщо це зміниться, особливо на тлі активізації блокування кордонів поляками. «Під час попередніх акцій Румунія була ключовим і надійним логістичним плечем від України до Балкан і Європи в цілому», – говорить він.

Якщо Джордже Сіміон і переможе, не факт, що все обіцяне виконає, говорить Олег Саакян. «Градус його радикальності знизиться, бо треба буде реалізувати владу в країні, де антиукраїнські настрої не домінують і де значна частина населення виступає категорично проти нього», – пояснює він.

Румуни лише частково поділяють його погляди, говорити про 100% антиукраїнські настрої в суспільстві не можна, стверджує Маріанна Присяжнюк, аналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, аспірантка Бухарестського національного університету. «Це передвиборча кампанія, багато слів говориться просто в повітря, ще й на кожну аудиторію свої меседжі, – пояснює вона. – Так, відбувається сегментування наративів – за віком, місцем проживання тощо і робота дійсно професійна».

Слова про компенсацію вартості Patriot чи про українських біженців – лише передвиборчі декларації, вважає Саакян. Сіміон-президент зможе створювати нам окремі проблеми, але масштабні – навряд. «Основні ризики – якщо інші країни заблокують кордони і до них додасться Румунія, а не буде надійним вікном, як раніше», – говорить він. Джордже Сіміон може доєднуватись до певних деструктивних дій Віктора Орбана й Роберта Фіцо, намагатися блокувати певні процеси в середині ЄС. «Та навряд повною мірою він зможе реалізувати свій правопопулістський порядок денний, бо на Румунію, найімовірніше, чекає політична криза», – міркує експерт.

Реалізації  радикальної політики протидіятиме цілий ряд інституцій і сама відсутність електорального консенсусу. «Гадаю, отримаємо менш стабільну Румунію і найбільша загроза через це – для Молдови, не для нас, – розповідає Саакян. Тому ЄС і розглядає форсований процес євроінтеграції Молдови як гарантування того, що її не вдасться розхитати тепер вже не тільки з боку Росії, а ще й Румунії». Бо молдавську державність перед обличчям російських диверсій досі підтримували, як контрфорси, обидві сусідки  – Україна та Румунія. 

КРИЗА В БУХАРЕСТІ МАЙЖЕ НЕМИНУЧА

«Не думаю, що перші рішення нового президента (якщо їм стане Сіміон, – ред.) будуть прийматися щодо України», – теж вбачає шлях до глибокої політичної кризи Маріанна Присяжнюк. Причому – невідворотної.

Якщо до влади прийде кандидат від AUR, найімовірніше, він ініціюватиме розпуск парламенту і дочасні вибори. «Він на це вже натякав і в разі його перемоги це цілком реалістичний сценарій, бо кандидат від коаліції не вийшов у другий тур і це – колапс еліт», – пояснює експертка. Дві найпотужніші партії парламенту і їх партнер (Демократичний союз угорців Румунії ) не підтвердили, що за ними стоїть переважна частина виборців і Сіміон намагатиметься до цього апелювати, добиваючись виборів. Щоб це сталось, необхідно буде пройти певну процедуру, та й коаліція, на думку Присяжнюк, зробить все можливе, щоб уникнути розпуску. «Але якщо отримаємо вибори одночасно в Румунії та Молдові (парламентські відбудуться у вересні), це дуже небезпечно, регіон труситиме весь, аж до Балкан», – переконана вона.

Перемога Нікушора Дана теж не гарантує спокою. Це умовно незалежний кандидат, та насправді – уособлення своєї ліберальної прогресистської партії (Союз порятунку Румунії), каже аналітикиня фонду. «Ця партія демонструвала незговірливу позицію завжди. А рахуватися доведеться з системоутворюючими партіями, – пояснює вона. – Ймовірно, за Дана побачимо перетягування канату (наприклад, у питанні призначень, – ред.) і це може перейти в конфлікт із силами, які нині в парламенті утворюють більшість». На тлі цих викликів, що чекають на Румунію в першу чергу, питання взаємин з Україною не перше у списку. Але прогнозувати надскладно, визнає пані Маріанна, зважаючи на мінливий зовнішньополітичний контекст і сильний вплив на процеси зовні.

Найважливіше для України навіть не те, як румунські політики жонглюють українським фактором, а наскільки нова влада дестабілізуватиме саму Румунію. «Наш інтерес у тому, щоб Румунія лишалася відкритою для проєвропейської політики і це не лише про Україну, це питання консолідації східного флангу, – пояснює Присяжнюк. – Тобто колективної безпеки, озброєння, необхідності створення єдиних європейських сил реагування на загрози».

Як це все Сіміон у випадку перемоги реалізуватиме? Одна справа – видавати скандальні заяви щодо України, заграючи до певного сегменту румунських виборців, щоб випустили пару, а інша – втримати країну стабільною, щоб чесність і демократичність виборів не піддавали сумнівам. «Ця історія вже сама себе скомпрометувала половинчастими діями румунської влади, це обурює громадян і певна логіка у людей, які підтримують Сіміона, є, – говорить аналітикиня. – Доведеться вчитися працювати з цими феноменами. Навіть якщо виграє Нікушор Дан, партія AUR залишиться важливим гравцем на політичному полі і це явище не зникне за найближчі 4-5 років, у найближчому політичному циклі».  

«ПОЯС НЕДОБРОЗИЧЛИВЦІВ» – ЦЕ НАДОВГО?

Те, що ми на четвертому році війни, можливо, опинимося в оточенні країн із проросійськими урядами, що створюють нам проблеми і в ЄС чи ООН, і на кордонах – це результат глобальних політичних трендів чи російських зусиль? Списувати все лише на діяльність РФ було б неправильним, але й заперечувати, що їй добре вдається користатися певними трендами, теж не можна, вважає Саакян. «Вона опанувала тренд на радикалізацію у Східній і Центральній Європі – наслідок форсованої євроінтеграції та пострадянської інерції, – пояснює він. – Також він обумовлений процесами трансформації ЄС, централізації управління, яка відбувалась за останні 20 років і породила запит на євроскептицизм». Росія просто вміло використовує ці настрої і надбудовує до них антиукраїнськість як один із символічних маркерів для комунікації праворадикалів зі своїми виборцями.

Але цього не вдалося провернути, наприклад, в Італії, де при владі також праві. «Антиамериканізм і антиукраїнськість не почали перетікати один в одного, як у Греції, – говорить політолог. – А в поясі наших сусідів усі проблеми, що з’явилися з війною, Росія відразу прокачує з темою антиукраїнськості».

Проблема російсько-української війни ніби розійшлась, як кола по воді і посилила цілу низку деструктивних процесів у Європі. «Це є наслідком неадекватної, не досить послідовної і рішучої реакції на війну, – говорить Олег Саакян. – Починаючи від незупинення агресора, відсутності волі задавити агресію в зародку і завершуючи непослідовною роботою з її наслідками – соціальними, політичними, економічними, енергетичними». Росія, виходить, спочатку збурила ті процеси, а потім ще й вдало стала використовувати їх.

Чи тривалий цей тренд на євроскептицизм, залежатиме від того, чи ЄС віднайде сенс свого існування, впевнений політолог. Кордони вже відкриті, капітали рухаються, освіта й наука теж розвиваються спільно – що ще може дати союз пересічному поляку чи румуну? «Якщо почне давати безпеку, якісь ширші можливості – це стане новим екзистенційним сенсом, що дасть друге дихання ЄС, – міркує експерт. – Я думаю, він зараз ґрунтуватиметься на спільній розбудові ВПК, системі захисту – у широкому сенсі, не тільки мілітарному».

«Думаю, треба дуже детально вивчати політичні сили, які нині найбільше підтримуються в сусідніх країнах. Хто ці люди, що роблять, які книжки пишуть, з ким співпрацюють? – говорить Маріанна Присяжнюк. – Те, що вони утворюють єдину праворадикальну архітектуру – це факт. І що охоче дають інтерв’ю саме Такеру Карлсону – теж». Під час румунської кампанії, наприклад, виявилось, що консультантами, політтехнологами команди Джордже Сіміона були американські фахівці, пов’язані з правими політичними силами. Їх, за словами Присяжнюк, залучала угорська політична еліта до розробки політтехнології з демонізації філантропа Джорджа Сороса (йому закидають втручання у внутрішню політику держав). «Яка потім мігрувала від однієї автократії до іншої і нині праворадикальні сили Румунії теж намагаються скористатися тими напрацюваннями», – каже пані Маріанна.

Український фактор – не те, щоб був ключовим для румунського виборця. Та наразі все, що робиться в політиці Європи, торкається його так чи інакше. «І внутрішня, і зовнішня політика інших країн – про Україну, це ключове питання континентальної безпеки, – говорить аналітикиня. – І навіть ті сили, що формулюють своє політичне кредо через суверенність чи нейтралітет, все одно говорять про Україну: або підтримують, або заперечують солідарність з нею». Вже у неділю дізнаємося, чи зможемо розраховувати на солідарність із румунами й надалі.

Тетяна Негода, Київ