Ален Делона поховають цього тижня в департаменті Луара
Відомого французького актора Алена Делона, який помер напередодні, поховають у комуні Душі в департаменті Луара, де він прожив більшу частину життя, повідомляє агентство "Інтерфакс-Україна" із посиланням на телеканал БФМ-ТБ із посиланням на джерела.
За даними телеканалу, церемонія відбудеться в середині цього тижня. На ній будуть присутні тільки близькі актора. Зазначається, що такою була остання воля Делона. Перед смертю він просив не проводити великих церемоній прощання.
Делон помер 18 серпня у віці 88 років. Він пішов із життя у своєму маєтку Ла Брюлері в комуні Душі. Актор настільки любив це місце, яким володів понад 50 років, що висловлював бажання бути похованим на території маєтку поруч із могилами десятків його собак.
Ален Делон народився 8 листопада 1935 року в південному передмісті Парижа Со. Його батьки Едіт і Фаб'єн Делон розлучилися, коли Алену не було й п'яти років, після чого обидва одружилися вдруге. Тоді хлопчик став жити з прийомними батьками, однак після їхньої смерті повернувся до рідних завдяки угоді про спільну опіку.
Коли Делон був дитиною, його вигнали з кількох шкіл за неналежну поведінку, у віці 14 років він певний час працював у м'ясній крамниці свого прийомного батька. У 17 років майбутній актор був зарахований до французького флоту.
Після закінчення військової служби Делон повернувся до Франції, де працював офіціантом, портьє, секретарем і продавцем-консультантом. Невдовзі він відвідав Канський кінофестиваль, де його помітив американський продюсер, який запропонував акторові-початківцю роботу, однак для цього той мав вивчити англійську. Поки Делон вчив англійську, він зустрів режисера Іва Аллегре і зрештою залишився у Франції, знявшись у його фільмі "Коли втручається жінка", що вийшов 1957 року.
Після цього він почав зніматися в різних картинах, зокрема у фільмах, що набули широкої популярності: "На яскравому сонці" (1960), "Рокко і його брати" (1960), "Леопард" (1963) і "Чорний тюльпан" (1964), що здобули широку популярність. Успіх кінокартин, а також приваблива зовнішність допомогли Делону стати одним із найпопулярніших акторів у Франції.
У другій половині 1960-х Делон поїхав до Голлівуду, де знімався в американських фільмах, проте вони не мали великого успіху. Після цього він повернувся до Франції.
У 1970-х Делон продовжив зніматися в кіно, зокрема в англомовному, періодично вдаючись до спроб повернутися до Голлівуду, проте американські картини з ним все ще не мали успіху, тоді як у Франції популярність актора зростала. Також у 1973 році він записав пісню Paroles, Paroles разом із французькою співачкою Далідою, яка стала однією з найвідоміших пісень французькою мовою.
Актор продовжив зніматися в кіно в 1980-х і 1990-х і навіть отримав премію "Сезар" за найкращу чоловічу роль у фільмі "Наша історія" (1984).
У 1999 році Делон отримав громадянство Швейцарії, де проживав ще з 1980-х. У 21-му столітті брав участь у кіно, серіалах і театральних постановках дедалі рідше й рідше, аж поки 2017 року не заявив, що завершує акторську кар'єру. У 2019 році Делон пережив інсульт і відтоді рідко залишав свій дім.
Делон мав стосунки з багатьма відомими акторками і моделями, зокрема з Ромі Шнайдер і Далідою, проте одружений був лише одного разу, з моделлю Наталі Бартелемі, у шлюбі з якою народився сон Ентоні Делон (1964). Шлюб тривав із 1964 до 1969 року. Також акторові народила двох дітей - Анушку (1990) і Алена-Фаб'єна (1994) - модель Розалі ван Бремен, з якою він познайомився в 1987 році. У 2001 році пара розлучилася.
Ще 1962 року німецька співачка Ніко Пеффген народила сина Арі і заявила, що його батьком був Делон, проте батьківства він так і не визнав.
