Донька Ірини Калинець повідомила про початок громадського обговорення питання щодо присвоєння львівській школі імені її матері
Освітянка, літераторка й активна громадська діячка, сильна духом, тверда у своїх переконаннях, Ірина Онуфріївна відійшла у Засвіти 31 липня 2012 року. Про це у Фейсбуку нагадала її донька – Дзвінка Калинець-Мамчур. «Сьогодні 5 років, як відійшла Ірина Калинець у кращі світи. Згадайте добрим словом, молитвою…», – йдеться у дописі. І вже через кілька хвилин – злива коментарів.
«… Руслан Забілий Вічна пам'ять! Ціную той досвід, який отримав спілкуючись із пані Іриною. Часто її згадую бо в деяких ситуаціях питаю себе, а як би поступила Ірина Калинець? Мені її порад дуже бракує.
Zinovia Chumyc Схиляю голову перед світлою людиною ,героЇчною жінкою УкраЇни.
Дзвінка Гура Щирі співчуття!Ви добра родина....
Марія Рисс П.Ірині вічна пам*ять Царство Небесне.
П.Ірина була патріотом України і має великі заслуги . Це дійсно ОСОБИСТІСТЬ. Велика УКРАЇНКА.
Роксоляна Загайська Пані Ірині вічна пам'ять. Схиляю голову перед НЕЮ. Велика Українка, незламна,велична,розумна, справедлива до друзів, нещадна до ворогів,справжня патріотка... Завжди буду пам'ятати Її такою...
Rocksolyana Khmara Незабутня Ваша мама. Ми часто її згадуємо. Вже 5 років... Багато, а все так пам"ятається наче от .. От... Люди, які йшли і йшли, і плакали як за рідною. Любили її люди: за чистоту і щирість, за непримиренність і одержимість, за відданість і любов до України і українців аж... до смерті! Рано вона відійшла, якось не вірилося. Здавалося, що п. Ірина перемогла цю хворобу, а тут таке горе. Я згадую її завжди з тією милою, ніжною усмішкою на лиці. Останній раз я зустрілася з нею, може за два роки до смерті. Пані Ірина бігла на лекцію, по дорозі побачила студентів, то так і розплилася у тій своїй, щирій посмішці, так вона любила і розуміла молодь, і здається, ця любов була взаємною. Тоді п. Ірина подарувала для нашого сина Тараса свої книжки, які мала в Університеті. Тоді я вперше познайомилася з вами, п. Дзвінко. Але, до того вже чула від неї про Вас багато. Любимо Вашу маму п. Дзвінко, бо вона така, яких уже немає.... Завжди хотіла запитати: "А мама Вам колись сниться?" Чогось хочеться мені це знати.
Тетяна Чаговець Така цільна була жінка. Знакова в своїй боротьбі за незалежність України. Таких зараз дуже бракує...»
Також донька Ірини Калинець повідомила з посиланням на сайт «News Leopolis» про початок громадського обговорення питання щодо присвоєння львівській загальноосвітній школі № 87, де вчилася п. Ірина, її імені й подякувала за таку ініціативу.
До слова: у грудні 2015-го на фасаді СШ №87 відкрили меморіальну дошку на честь п. Ірини Калинець. І вже тоді присутній на урочистому заході екс-міністр освіти та екс-ректор Франкового університету Іван Вакарчук запропонував присвоїти школі ім’я Ірини Калинець, а також назвати на її честь одну з міських вулиць.
Щодо теперішнього, вище згаданого обговорення, то, згідно з інформацією «News Leopolis», ініціює його проведення управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, а пропозиції і зауваження можна подавати до 18 вересня поточного року до відділу громадського партнерства управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради через Центр надання адміністративних послуг ( пл. Ринок, 1).
Довідка «Дня»:
Ірина Стасів-Калинець (6 грудня 1940 – 31 липня 2012) – поетеса, активістка українського національного і правозахисного руху. Дружина лауреата Шевченківської премії Ігоря Калинця.
Народилася в родині вірних гнаної у СРСР Української греко-католицької церкви. Після закінчення філологічного факультету Львівського університету викладала українську мову. 1970-го за виступи на захист переслідуваних діячів культури звільнена з роботи. Протестувала проти арешту Валентина Мороза та Ніни Строкатої. Брала участь у виданні нелегального журналу «Український вісник». 1972-го засуджена до шести років ув’язнення та трьох років заслання за статтею «антирадянська агітація і пропаганда». Покарання відбувала у Мордовії разом із Стефанією Шабатурою та Надією Світличною. Місце заслання – Читинська область. До Львова повернулася 1981-го. Стала співредакторкою самвидавного культурологічного журналу "Євшан-зілля", була серед організаторів "Меморіалу", Руху, увійшла до Наукового товариства ім. Шевченка, написала понад три сотні статей. Невіддільна від мистецтва: авторка віршів, новел, історичної белетристики, казок для дітей. В історичних розвідках її порадником і критиком був світлої пам'яті професор Ярослав Дашкевич.
1990-го Ірину Калинець обрано депутатом Верховної Ради України 1-го скликання. Того ж року очолила Львівське обласне управління освіти. 1998 року за громадську діяльність визнана «Героїнею світу» (США, Рочестер). 2000-го нагороджена двома орденами Княгині Ольги.
З 2013 року Міжнародний освітній фонд ім. Ярослава Мудрого присуджує Премію ім. Ірини Калинець з формулюванням «за активну участь у громадсько-політичному житті України, зокрема – за видатні здобутки у розвитку українського суспільства, утвердженні історичної пам'яті українського народу, його національної свідомості та самобутності, розвитку української освіти, культури та літератури, утвердженні авторитету України у світі».
Світлая пам'ять світлій людині.
Тетяна КОЗИРЄВА, Львів
