Голодомор суттєво змінив свідомість українців: занижена самооцінка, страх перед владою, схильність до сильної руки, – психолог
Голодомор 1932-1933 років став причиною серйозних психологічних змін у свідомості українців, вважає науковий співробітник Інституту суспільних досліджень Ірина Рева.
"Говорять про знищення багатьох людей, українського села, але зміни відбулися не тільки на кількісному рівні, але і на рівні ідентичності, на психологічному рівні", - сказала вона на прес-конференції в четвер у Києві.
Дослідниця вказує, що сприйняття цієї сторінки історії в українському суспільстві схоже на "стокгольмський синдром" - термін популярної психології, що описує захисно-підсвідому травматичну взаємну чи односторонню симпатію, що виникає між жертвою і агресором в процесі захоплення, викрадення, застосування або загрози застосування насильства. Під впливом сильного шоку заручники починають співчувати своїм загарбникам, виправдовувати їх дії, і, як наслідок, ототожнювати себе з ними, переймаючи їх ідеї і вважаючи свою жертву необхідною для досягнення "загальної" мети.
"У нас складається ситуація, коли жертва адекватно сприймає наявність портрета ґвалтівника у себе вдома", - зазначила вона. Як приклад вона згадала суперечки в Дніпропетровську навколо перейменування вулиці, названої на честь генерального секретаря Комуністичної партії України в 1928-1934 роках Станіслава Косіора.
За її словами, наслідки Голодомору виявляються в тому, що в сучасних українців занижена самооцінка, їм характерна залежна поведінка, страх перед владою, перед майбутнім, схильність до сильної руки і страх змін, пасивність, відсутність ініціативності, страх перед проявом власної творчості.
І.Рева зазначила, що Голодомор, колективізація та розкуркулення призвели до деградації особистості і традиційних для українців цінностей. Вона звернула увагу на те, що багато чоловіків, очільників сімейств, які були позбавлені нажитого майна, втратили статус годувальників і авторитетів для дітей, не могли захистити своїх рідних, нерідко впадали в депресивний стан і починали вдаватися до алкоголю.
Дослідниця вказує, посилаючись також на проведені раніше наукові розвідки, що в українському селі після цих трагічних подій виникли явища, нехарактерні для традиційної ментальності, такі як крадіжки, доноси, посилення впливу окремих посадових осіб (наприклад, керівників колгоспів) і зниження ролі громади в управлінні життям села.
У цілому, на її думку, Голодомор вплинув на основи традиційного інституту сім'ї, що проявлялося у прагненні влади викорінити фактори, які об'єднували суспільство на рівні родів, скасувати традиційні обряди і свята.
І.Рева нагадала також про дослідження, проведене Центром українознавства КНУ ім. Шевченка в 2003-2008, коли було проведено обстеження 1000 громадян України, яким у 1932-33 рр. було від 1 до 7 років (половина з них жила на території, де був Голодомор). Більшість з тих 500, хто жив на територіях, постраждалих від Голодомору, мають високий рівень тривоги, у них домінують депресивні настрої, наявні фобії, психосоматичні розлади, неусвідомлений комплекс меншовартості.
Для цих людей характерна неадекватна самооцінка, слабке прагнення до самореалізації, невисокі вимоги до себе, наявність радянських стереотипів "бути, як усі", "не висовуватися", "не бути націоналістом", схильність до конформізму, до втечі від дійсності.
І.Рева також зазначила, що серйозно впливала на людей сама абсурдність того, що відбувається. "Якщо ми, наприклад, говоримо про війну, то там зрозуміло, хто ворог, і те, що відбувається, можна подолати через агресію щодо нього. А у випадку з Голодомором людей знищувала своя влада, і це сприймалося як апокаліпсис", - сказав вона.
У свою чергу директор Інституту суспільних досліджень Володимир Панченко звернув увагу на те, що навіть покарання агресора, наприклад, заборона Комуністичної партії, не допоможе вилікувати жертву від отриманих психологічних травм. Він вважає, що в цій ситуації ефективним є психіатричний метод введення жертви в той стан, який вона переживала, і подальше виведення її з допомогою фахівця. На його думку, у випадку з Голодомором слід розповідати про дану трагедії, особливо зосередившись на молодих поколіннях, щоб допомогти їм осмислити подію.
Джерело: Інтерфакс-Україна
