Гарячі теми:

На Вінниччині попрощалися із 19-річним Олександром Микитюком, який загинув у першу добу Операції Об’єднаних сил на Донбасі

05 травня, 19:22

Вінничани провели в останню дорогу старшого розвідника 95-ої окремої десантно-штурмової бригади Олександра Микитюка, який загинув 30 квітня під Авдіївкою. Його тіло без ознак життя, з кульовим пораненням в голову, знайшли бойові побратими. Загиблого доставили на малу батьківщину вчора, 4 травня, після тривалої експертизи. Сьогодні, 5 травня, відбулося прощання з героєм у його рідному селі Білий Рукав Хмільницького району. Останню дорогу героя дівчата устеляли пелюстками квітів, а хлопці несли весільне гільце… Сашко не встиг одружитися.

«Він рвався воювати одразу після школи. Більше року оббивав пороги Хмільницького районного військкомату просився на фронт, відмовляли, бо ж молодий, – розповідає Сьомаківський сільський голова Оксана Тишкевич. – Коли виповнилося 18 років, вирішили відправити в «учебку». «Якщо справишся, то буде солдатом», – сказали йому в військкоматі. І Сашко не просто справився, а на «відмінно» склав всі нормативи, щоб стати десантником. Навесні 2017 року він вже був солдатом 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Нещодавно приїздив у відпустку. Гарний, хоч води напийся. Не віриться…».

8 квітня цього року, на Великдень, Олександру Микитюку виповнилося 19 років. З цієї нагоди він передав для своєї рідної Сьомаківської школи бойових прапор зі своїм підписом і побажаннями. Волонтери навіть не встигли його передали.

«У ту ніч поранення отримав ще один нас земляк Петро Колодій, також із 95-ї бригади, зараз перебуває в реанімації у Харківському шпиталі, де його прооперували. Можливо був обстріл або працював снайпер, це знають тільки військові і слідство, – розповідає волонтер із Хмільника Микола Михальнюк. – На Великдень йому виповнилося лише 19 років. Відсвяткував у колі друзів. Він взагалі був душею компанії. Гарно грав на гітарі, завжди ходив з нею. Пісні складав. Веселий і щирий хлопець, але жити йому не судилося».

На згадку про себе юний боєць залишив пісню, яку за кілька тижнів перед смертю написав своїй матері. Відео, де Сашко виконує її, волонтери виклали у соцмережі. Її слова назавжди залишаться у пам’яті: «Привіт, мамо! Я пишу тобі листа! Привіт, мамо! В мене сльози на очах. Все нормально, світить сонце. А в полях стоїть туман. Ти не знаєш, як ми лазим по полях, ти не знаєш, як буває важко нам, як проходять наші юності роки, бо на Сході воюємо ми… Моя мамо, я прошу тебе, не плач! Я повернуся живим! А як мертвим – поцілуй мене в уста. Бо твій син Героєм став!».