Російська газова монополія "Газпром" довгі роки енергетично тиснула на Євразію, але тепер вона спробувала на смак власні ліки, стверджує на сторінках Foreign Policy політолог Александрос Петерсен.

"Попри те, що "Газпром" має намір побудувати найвищий хмарочос у Європі як свою штаб-квартиру в Санкт-Петербурзі, тиск з боку сусідів Росії призвів до зниження його прибутку на 15% минулого року. Фокусування Москви виключно на експорті газу в спробі стати, за словами президента Путіна, "енергетичною супердержавою", підірвало її здатність адаптуватися до глибоких змін світового енергетичного ландшафту - від революції сланцевого газу в Північній Америці до динамічності нових гравців ринку, таких як Азербайджан. Наживши собі за останнє десятиліття ворогів в Центральній Європі та в Середній Азії, "Газпром" і російські політики тепер пожинають плоди того, що посіяли", - пише Петерсен.

Політикам з європейських столиць можна пробачити деяку частку зловтіхи. Спираючись на традиції радянського експорту газу в Східний блок і регіони Західної Європи, Путін і його кремлівські соратники роками використовували "Газпром" як палицю у відносинах Москви з країнами Євросоюзу. В останнє десятиліття понад третину газового імпорту ЄС надходило з Росії, низка країн Східної Європи майже повністю залежала від "Газпрому", визнає видання. Болгарія, наприклад, отримує від нього понад 95% споживаного природного газу. Мільйони європейських споживачів тремтіли в зимові холоди 2006, 2008 і 2009 років, коли "Газпром" припиняв поставки, щоб натиснути на посередників Україну, Білорусію, Грузію та Молдову, які наважилися встати проти політики Москви.

Якщо "Газпром" збирається і надалі залишатися головною фігурою Путіна в грі енергетичної геополітики, йому доведеться пристосовуватися. Для початку йому треба почати діяти як реальна енергетична компанія. За даними Інституту міжнародної економіки Петерсона, "Газпром" щорічно втрачає до 40 млрд доларів через корупцію і розтрати. Він міг би почати цінову політику, засновану на спотових цінах, замість неефективних довгострокових контрактів "бери або плати", йдеться в статті. Він би міг зробити серйозні інвестиції в нові технології, такі як фрекінг і СПГ, які вже посилили його світових конкурентів. Коротше кажучи, він міг би почати реагувати на ринок, замість того щоб намагатися чинити на нього силовий тиск.

"Кремль майже напевно продовжить використовувати "Газпром" як зовнішньополітичний важіль - у нього немає особливого вибору, - підсумовує автор, - однак оброслий жиром монстр буде приносити розчарування як в геополітиці, так і в бізнесі", - прогнозує він.

Переклад на російську: InoPressa