Сєверодонецьк: два місяці після звільнення
На відміну від сусідніх міст Сєверодонецьку дійсно пощастило: він потерпав від обстрілу нетривалий час і вистояв без серйозних руйнувань та жертв. Вже наступного дня після того, як місцеві мешканці зі сльозами на очах зустрічали воїнів-визволителів й фотографувалися на фоні державного прапора, місто почало оживати. На вулицях почали з’являтися перехожі, на дорогах — автомобілі й громадський транспорт, в банкоматах — готівкові кошти, а в магазинах мізерний асортимент продуктів поступово розширився до звичного розмаїття.
Лінія фронту, де йшли справжні бої між «ополченцями» та силами АТО, відсунулася на півсотні кілометрів. Мешканці сподівалися й вірили, що сусідні міста будуть звільнені так само швидко, тому поки в регіоні був мобільний зв’язок, мешканці міста активно підтримували своїх знайомих, рідних та друзів.
КОЛИ «СТАРШИЙ БРАТ — ЛИСИЧАНСЬК» БУВ У ОБЛОЗІ
Однак війна пішла не так далеко, як усім нам хотілося. Буквально через декілька днів місто раптово наповнилося переселенцями із сусіднього Лисичанська. По суті, це «старший брат» нашого міста. Ми живемо, наче це один населений пункт на різних берегах Сіверського Донця: їздимо один до одного на роботу, на дачні ділянки, на ринки за покупками, у нас спільний залізничний вокзал. Тому лисичанських переселенців, що дивом зуміли втекти з-під обстрілу, ніхто не сприймав як чужих. Це була спільна рана, що не гоїться, спільний біль.
Місцеві чиновники разом із громадськими організаціями та волонтерами оперативно розселяли людей в готелі й по порожніх у літній період студентських гуртожитках. Знаходилися небайдужі люди, які запрошували переселенців до своїх будинків. У їдальні комбінату шкільного харчування було організовано безкоштовні обіди й створено пункт прийому гуманітарної допомоги. Щодня мешканці Сєверодонецька приносили туди пакети з їжею, одягом та предметами першої необхідності.
Протягом кількох днів у місті спостерігалися перебої з хлібом, але ніхто не скаржився, тому що знали: утворилася група містян, які скуповували хліб і на власних автомобілях возили до окупованого Лисичанська тим, хто не зміг виїхати. «Старший брат» залишився без газу, електрики й питної води, а його мешканці по декілька днів сиділи в підвалах, ховаючись від обстрілу.
ПЛОЩА ВИЗВОЛИТЕЛІВ ЗАМІСТЬ ЛЕНІНА
Після звільнення 22 липня від терористів місцеві мешканці пильно стежили за будь-якими новинами із зони АТО, особливо в сусідньому Лисичанську. Наступного дня прийшло сумне повідомлення: полковник Нацгвардії Олександр Радієвський, котрий приніс зі своїм батальйоном свободу Сєверодонецьку, загинув під час бойових дій зі звільнення Лисичанська. Разом із 25-ю повітряно-десантною бригадою він потрапив до засідки бойовиків і був застрелений снайпером. Пізніше президент Петро Порошенко посмертно присвоїв йому звання генерал-майора й нагородив орденом «За мужність» 3 ступеня.
Сили АТО звільнили від терористів Лисичанськ і підняли над будівлею міськради український прапор 24 липня. О. Радієвський не дожив до цього дня зовсім трохи. Місцеві мешканці захотіли по-своєму вшанувати пам’ять героя. Серед громадськості починає створюватися рух активістів, які пропонують перейменувати Радянську площу, — місце зустрічі містян з бійцями АТО — на площу полковника Радієвського. На підтримку цієї ініціативи було зібрано підписи, які подали на розгляд міському голові.
Противники перейменування наводили аргументи про те, що в цьому випадку потьмяніє слава ветеранів Великої вітчизняної війни. Як компромісне рішення було запропоновано об’єднати заслуги героїв усіх часів і назвати центральний район міста площею Визволителів. Поки вивчалися різні думки та пропозиції із цього питання, раптово 23 серпня в Сєверодонецьку встиг прославитися лідер Радикальної партії Олег Ляшко. Разом зі своїми прибічниками за допомогою трактора він повалив пам’ятник Леніну, розташований на цій площі. На порожній постамент встановили синьо-жовтий прапор.
До питання про перейменування площі Радянської на площу Визволителів чиновники повернулися у вересні. Тоді вирішили, що цю пропозицію необхідно винести на обговорення громадськості, яке триватиме не менше двох місяців. Після цього сесія депутатів міської ради ухвалить остаточне рішення.
ЯК ЖИВЕШ, ПЕРЕСЕЛЕНЕЦЬ?
Лисичанці повернулися до своїх домівок, а тим часом до Сєверодонецька почали прибувати нові переселенці з районів проведення АТО — Луганської та Донецької областей. До середини вересня в Сєверодонецьку було зареєстровано більше 3 тисяч переселенців, майже половина з них — родини з дітьми, п’ята частина — пенсіонери.
Постановка на облік, моніторинг ситуації, створення єдиного реєстру тимчасових переселенців, оформлення загублених документів, виплата грошової допомоги, залучення волонтерів, збір гуманітарної допомоги — ці питання стали головними в роботі багатьох служб та установ.
Напередодні нового навчального року було вкрай важливо щонайшвидше влаштувати всіх дітей шкільного віку до нових класів. За словами співробітників відділу освіти, багато дітей прибули до Сєверодонецька без будь-яких документів, не кажучи вже про шкільне приладдя. В рамках місцевої благодійної акції «Не залишайся осторонь», мешканці міста зібрали для 700 дітей переселенців необхідні канцтовари й речі.
Близько сотні найбільш нужденних переселенців отримали талони на безкоштовні гарячі обіди в їдальні одного з ПТУ. А оголошення про збір теплого одягу, предмети особистої гігієни та інших речей вже більше двох місяців не сходять зі сторінок у соціальних мережах та місцевих інформаційних сайтах.
З приїздом до Сєверодонецька переселенців різко виросли ціни на оренду житла. І хоча місцева влада закликає містян не наживатися на людському горі й навіть погрожує перевірками господарям особливо дорогих квартир, знайти вільні «метри» в місті вже практично неможливо.
За рідкісним винятком ті, кому вдалося знайти тут роботу і житло, не квапляться повертатися додому. Ця тема для багатьох дуже важка, розпитування викликають сльози, тому що стрес від пережитого неможливо «залагодити» безкоштовним обідом. Співчуття, розуміння й сердечного тепла наші нові сусіди потребують значно більше, ніж теплих речей.
ФІНАНСИ СПІВАЮТЬ РОМАНСИ
За виплатами пенсій у Сєверодонецьку заборгованості немає. А ось працівники бюджетної сфери не отримували зарплату протягом трьох місяців. Погашення бюджетних боргів почалося лише у вересні.
Серйозні проблеми в місті й з поповненням місцевого бюджету, причому прогнози на вересневі вступи невтішні. Одна з причин безпосередньо пов’язана з головним хімічним підприємством. ПрАТ «Північнодонецьке об’єднання «Азот» тривалий час взагалі не випускає продукцію. Це спричинило зупинку багатьох дрібних будівельних, ремонтних та переробних підприємств-союзників.
Крім того, суд призупинив дію рішення міськради про нарахування плати за землю. В результаті місцевий бюджет вже недорахувався близько 6 млн грн.
ДВІЧІ В ОДНУ РІЧКУ
Враховуючи скрутне становище Луганська, на початку осені Сєверодонецьку довелося перейняти на себе всі функції обласного центру. З третьої декади вересня новим губернатором Луганщини став Геннадій Москаль. Як він сам висловився на першій нараді, йому вдалося двічі увійти до однієї і тієї самої річки. Луганська область добре знайома Геннадієві Геннадійовичу, адже він вже виконував обов’язки глави облдержадміністрації у 2005-2006 роках. Насамперед старий-новий губернатор зажадав налагодити роботу всіх департаментів і структурних підрозділів ЛОДА, запропонувавши їм у тижневий термін перебратися з тимчасового притулку в Сватово до Сєверодонецька.
До першочергових завдань Геннадій Москаль відніс відновлення відсутньої в регіоні судової влади, а також необхідність вжиття заходів для безперебійної подачі населенню води, опалення та електроенергії.
З останнім пунктом не виключаються проблеми: місцева влада прогнозує віялові відключення електроенергії, оскільки Луганська ТЕЦ, яка забезпечує електрикою всю область, неодноразово піддавалася обстрілу з боку бойовиків. 17 вересня під час чергового обстрілу й пошкодження трансформатора в місті Щастя частина області вже залишалася без світла. Щоб зменшити вірогідні наслідки аварійного відключення, в. о. мера Петро Чернишин попросив Г. Москаля допомогти погоджувати в столиці рішення про запуск генераторів Північнодонецької ТЕЦ.
Не планують майбутньої зими й централізованої подачі до багатоповерхівок гарячої води. Така вимушена міра дозволить виконати вимогу Києва про економію газу. Щоб додатково заощадити на опаленні навчальних закладів, з вересня в школах запроваджено «шестиденку», а зимові канікули будуть довші, ніж раніше.
Геннадій Москаль підкреслив, що «у прифронтовому місті перше, що має бути готове — це медицина». Тому окрім основних департаментів ЛОДА до Сєверодонецька переїжджає й Луганська обласна клінічна лікарня. Вона розміститься у звичній для містян багатопрофільній лікарні. На сьогоднішній день остання вже працює майже як обласна, щодня приймаючи близько 150 осіб з інших регіонів області.
Також у Сєверодонецьку буде відкрито відділення гемодіалізу, туди ж буде перенесено Обласний центр медико-соціальної експертизи, бюро судмедекспертизи й інші загальнообласні медичні установи.
ПЕРСПЕКТИВИ
Незважаючи на гостру необхідність у матеріальній підтримці переселенців, що прибули до міста, сєверодончани прагнуть ділитися з тими, кому сьогодні ще важче. 19 вересня з п’ятої спроби вдалося доставити гуманітарний вантаж Товариства Червоного Хреста до окупованого Луганська. Колона з 9 легкових автомобілів благополучно доставила до місця призначення продукти й повернулася назад. Через високу небезпеку, що зберігається в цьому місті, зробити такі рейси регулярними на разі немає можливості. Проте Сєверодонецький штаб планує зробити повторний виїзд — цього разу з теплими речами.
За словами керівника оперативного штабу АТО в Луганській області Сергія Шакуна, інформація про швидке повернення до міста сепаратистів, що вкидається деякими особами, — це чергова спроба залякати народ і посіяти паніку. Проте роботи з виявлення й затримання прибічників «ЛНР» ще багато, підкреслив С. Шакун. «Періодично в місті можна чути вибухи без сповіщення населення — це наше упущення, але нам доводиться знищувати великі склади боєприпасів та арсенали зброї, яку ми знаходимо», — пояснює він.
З останніх новин хорошим знаком став нещодавній розбір добровольцями блокпоста на виїзді з Сєверодонецька у напрямі Рубіжного. Силовики стверджують, що пункт пропуску в цьому районі на разі залишиться. Частину бетонних блоків прибирають, щоб звільнити місце для важкої ремонтної техніки. Остання незабаром прибуде для того, щоб полагодити підірваний автомобільний міст через річку Борова й відновити повноцінне транспортне сполучення між двома містами. Цей міст важливий ще і як найближча в регіоні дорога до залізниці, нещодавно було відновлено рух приміських поїздів і залізничний маршрут до Харкова.
Наталія ВОЙНОВА, Сєверодонецьк
