У Львові представили виставку "Іван Франк: кераміка, малярство, графіка"

Експозицію відкрили учора, 13 червня, у  Національному музеї у Львові ім. Андрея Шептицького (вул. Михайла Драгоманова, 42). Організатори анонсували проект як спробу відобразити  багаторічні творчі шукання знаного львівського кераміста, котрі стосуються його морального кредо – того найважливішого, що хоче залишити художник своїм нащадкам та учням на перспективу.

Іван Франк – завідувач кафедри художнього металу альма-матер – Львівської національної академії мистецтв, професор, заслужений діяч мистецтв України.

Уродженець села Літиня, що у Дрогобицькому районі Львівської області (1947). Мистецького фаху вчився в Училищі прикладного мистецтва ім. Івана Труша ( відділення скульптури) та  в Інституті прикладного та декоративного мистецтва (відділення художньої  кераміки).

Виставляється з 1988 року – в Україні та за її межами.

Автор 12 персональних виставок кераміки, графіки та малярства.

Твори Івана Франка є у фондах музеїв Львова та Києва, також – у приватних колекціях в Україні та за кордоном. 

У тринадцятому персональному показі творчого доробку Івана Франка у Національному музеї представлена  поліхромна керамічна скульптура та великоформатні графічні малюнки середини 1990-х, «герметичні» композиції початку 2000-х та живописні полотна 2010-х. Твори об’єднані темою образної інтерпретації християнських текстів та символів.

«Ціннісна позиція Івана Франка – це умовна ретроспектива творчого втілення тем «Апокаліпсису», «Голгофи», «Покаяння», інших авторських роздумів над текстами Святого Письма упродовж 1990-2018-х років, – йшлося на відкритті експозиції. – Творчість Майстра також ілюструє якісний зріз української художньої кераміки та малярства останніх десятиліть, котрі ще не набули свого належного прочитання й живлять актуальною формою інші види сучасного українського мистецтва». 

На думку мистецтвознавця Богдана Мисюги, мистецтво Івана Франка ніколи не перебувало в площині дисидентства. «Можна навіть вважати, що він свого часу намагався «бути в тренді», але чомусь його малюнки та скульптури не знайдеш у каталогах провідних виставок того часу, – йдеться у публікації «Іван Франк: «свічка в долонях», присвяченій діалектиці становлення нового покоління українських художників 1970-х. – То, власне, що є правдивим мистецтвом тієї епохи: колегіальні монументальні проекти, жменька публікованих у офіційних каталогах творів малярства, графіки та скульптури… чи мільйони неопублікованих артефактів у художніх майстернях, котрі є відбиттям тисяч індивідуальних світів (здебільшого масштабніших від титулованих)?».

«Він з тих творців, що над усе прагнуть непорушної тиші, в якій би він міг повністю віддатись притягальному процесу творення, котрий би тривав у часі якнайдовше», – писав про Івана Франка доктор мистецтвознавства, член-кореспондент Академії мистецтв України Володимир Овсійчук, додаючи, що Франк – непередбачуваний, але можна здогадуватися, що кожного разу він буде йти в ногу з часом, бо все, що творить, надзвичайно тісно стикається з сучасністю, бо й викликане нею і передає роздуми автора над пережитим моментом життя. Також Володимир Антонович наголошував, що Франк завжди був цільним, органічно змістовним і постійно творчо сконцентрованим. 

Широке і масштабне творче призначення Майстра встигнуть оцінити всі охочі – виставка «Іван Франк: кераміка, малярство, графіка» у Національному музеї ім. Андрея Шептицького триватиме місяць, до 15 липня.

Тетяна КОЗИРЄВА, Львів. Фото Андрія КУБ'ЯКА.