У Львові вшанували пам’ять розстріляних на Вулецьких пагорбах учених
З нагоди 75-х роковин трагедії сьогодні до меморіалу ученим, які були страчені нацистами у липні 1941-го, прийшли представники влади міста й області, Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Польща в Україні Генрик Літвін, академічна спільнота Львова та громадські активісти. Вшанувати пам'ять загиблих прибула, як і кожного року, делегація з Польщі.
«Добре пам’ятаючи історію, ми можемо унеможливлювати помилки у наступних періодах нашого життя, – зазначив під час вшанування пам’яті львівських учених міський голова Львова Андрій Садовий. – Україна сьогодні має один з найскладніших періодів – в окупації Крим, частина Донецької, Луганської областей, кожного дня гинуть українці... Ми захищали і захищаємо не тільки себе чи свою землю – захищаємо весь цивілізований світ, людей доброї волі, які хочуть жити за Божими заповідями. Сьогодні, вшановуючи спільно пам'ять львівських професорів, хочу ще раз наголосити про нашу відповідальність за завтрашній день, бо він залежить і від мене особисто, і від кожного з тут присутніх».
Нагадаємо, що монумент відкрито й освячено 5 років тому, і «День» присвятив цій події не одну публікацію. Також подавав інтерв’ю з львівським істориком Андрієм Боляновським – автором книжки-дослідження «Убивство польських учених у Львові в липні 1941 року: факти, міфи, розслідування».
Пам’ятник має вигляд арки з десяти каменів, що символізують десять заповідей Божих. П’ятий камінь, якому відповідає заповідь «Не вбивай», зміщений і символізує загрозу руйнування цілісності світу при порушенні цієї заповіді. Ініціатива встановлення монумента належить міському голові Львова Андрієві Садовому та президенту Вроцлава Рафалу Дуткевічу. Автор проекту – краків’янин Олександр Сьлівка.
2011-го, коли монумент відкривали, вшанувати невинно убієнних прийшли не тільки тисячі львів’ян, а й поляки, які спеціально прибули до Львова цього дня. У численних виступах тоді йшлося про те, що трагедія Вулецьких пагорбів – незагоєна рана нашої нової історії: «Це той випадок, коли час не лікує…»
Тетяна КОЗИРЄВА, Львів. Фото автора.
