У Словаччині відбулась наукова конференція, де йшла мова про військову доблесть закарпатців і їхніх сусідів у Першій світовій війні

У словацькому місті Кошиці 25 лютого з успіхом пройшла Міжнародна наукова конференція «Словаччина і Перша світова війна», організована Кошицькою науковою бібліотекою ім. Яна Бокатія, Клубом військової історії «Бескіди» та Кошицькою історичною спілкою. У її роботі взяли участь окрім місцевих дослідників історичної спадщини науковці і краєзнавці з Чехії, Угорщини та України.
За словами організатора конференції – керівника словацького Клубу військової історії «Бескіди» Мартіна Дробнака, нинішня конференція є третьою поспіль. Основною її метою є обмін інформацією про різні періоди Першої світової війни, належне вшанування пам’яті загиблих, пошук і облаштування цвинтарів та взаємне сприяння у роботі пошуковцям країн «Вишеградської четвірки». «Нас дуже тішить той факт, що з самого початку у нашій конференції беруть участь і наші українські колеги», - зауважив М.Дробнак.
Основне спрямування нинішньої конференції було приурочене вивченню особливостей бойових дій між арміями Австро-угорської та Російської імперій і їхніх союзників у часи Першої світової війни на територіях нинішніх центральноєвропейських держав – Словаччини, Польщі та України, а надто в гірських умовах. Окрім об’єднавчого територіального аспекту існував і особистісний – велика частина вояків військових підрозділів австро-угорської армії призивалася з теренів цих регіонів, брала участь у військових діях, а також знайшла тут свій вічний спочинок.
Цим питанням були присвячені ґрунтовні наукові розвідки словацьких доповідачів Матуша Бурди, Мартіна Дробнака, Антона Лішка, Віктора Сабо, Радослава Туріка, Яна Вавруша, Петера Павліка, їхніх колег з Чеської республіки Іржі Врби і Радіма Капавіка, Угорщини – Норберта Стенцінгера та Яноша Рожафі. Загалом було виголошено 17 доповідей, які присвячені не тільки військовим, але й господарським та суспільним аспектам.
Представник України - керівник Центру військово-історичних досліджень «Memento Bellum» Юрій Фатула виступив з доповіддю про історію створення та бойовий шлях другого окремого батальйону 66-го Унгварського піхотного полку, штаб і основні підрозділи якого базувалися в Ужгороді, а його вояки призивалися з навколишніх територій. У червні 1915 року батальйон виступив на оборону гори Мерзлий Верх (1359 м) в Юлійських Альпах, розташованої на території нинішньої Словенії. Протягом всієї битви на Італійському фронті у долині річки Ізонцо Мерзлий Верх був центром австро-угорської оборони на даному відтінку фронту. Зважаючи на великі втрати під час чисельних штурмів, італійці назвали її «горою Смерті». Саме на Мерзлому Верху батальйон поніс найбільші втрати за увесь період війни (до 70% особового складу убитими, пораненим та хворими, в строю залишилося 300 чоловік), але поставлене завдання виконав.
На горі Мерзлий Верх створена і діє військово-меморіальний комплекс, до якого нині веде «Дрога миру», одним з об’єктів якого є дерев’яна святиня – меморіальна поминальна церква Святого Духа на горі Яворка (541 м.), зведена австро-угорськими солдатами у 1916 році на вшанування пам’яті своїх побратимів, які загинули обороняючи ділянку фронту Ізонцо біля міста Толмін. На стінах прикріплено масивні дубові дошки як сторінки меморіальної книги, на яких випалено 2564 прізвища австро-угорських вояків, які загинули на навколишніх полях битв у період 1915 – 1917 років. Вони згруповані по військовим підрозділам, у яких воювали. На дошках 66-го Унгварського піхотного полка викарбовано 222 прізвища, з них 63 – воїни, мобілізовані з території нинішнього Закарпаття.
Після підписання Українською Народною Республікою Брестського мирного договору з Німеччиною та її союзниками батальйон разом з 66-им Унгварським полком був передислокований на територію України у район нинішнього міста Дніпро. Сюди він прибув залізницею 24 травня 1918 року для допомоги новоствореній країні обороняти свої рубежі від збройної агресій більшовицької Росії та забезпечувати громадський порядок, а через 4 місяці повернувся до місця свого основного розташування.
«Сьогодні на місці дислокації колишнього 66-го Унгварського полку австро-угорської армії розташоване військове містечко 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї Закарпатської гірсько-піхотної бригади Збройних сил України, яка з літа 2014 року бере участь у бойових діях з російськими окупантами на східних рубежах Вітчизни. За цей час її бійці, як 100 років тому їхні прадіди, продемонстрували особисту мужність, героїзм та військову доблесть при обороні аеропорту в Луганську, боях біля Дебальцева та в інших бойових операціях, а 195 воїнів бригади віддали свої життя за свободу і незалежність України», - наголосив у своїй доповіді Юрій Фатула.
Василь Ільницький, Ужгород