Волинський народний хор дав концерт на Луганщині
Поїздка за 1200 кілометрів від Волині для артистів хору була ще тим випробуванням. Дуже далеко, а ще на території Харківської області втрапили на таку дорогу, з якої зліз асфальт, одні ями, дехто з артистів виходив з автобуса і йшов пішки (бо так спокійніше). А добиралися аж у крайню точку Луганщини, у Новопсковський район. Далі вже – Воронезька область Росії. Концерт волиняни дали в селі Осиново, що неподалік райцентру. Сюди їх запросив на виступ керівник потужного сільськогосподарського кооперативу Микола Романченко. Керівник Волинського народного хору Олександр Стадник каже, що знайомство з цим цікавим чоловіком, емоції глядачів варті навіть найгіршої дороги: «Гріх нам не їхати туди, де чекають на українську пісню, українське слово, і якщо ми міркуємо, а якою ж у нас має бути національна ідея, то вона насправді проста: дайте українцям – українське».
Уродженка тих місць Любов Мандзюк поділилася у соціальній мережі враженнями, які від виступу волинян передала її мама: «Уся Новопсковська громада (а з нею і моя мама) в захваті від концерту. Люди, які багато років були духовно відділені від України (бо туди, окрім російської попси, ніхто не їздив), нарешті отримали чудове українське мистецьке свято. І хоча концерт відбувався за два села від Новопскова, організатори сприяли безкоштовному підвезенню людей із райцентру та ближніх сіл. Велика подяка артистам і від мене особисто, що ви туди доїхали... по страшенному бездоріжжю (через близькість війни дороги не ремонтують, а агротрейдери добивають шляхи вивезенням зерна великоваговими фурами). І отам ще, за цими шляхами (бо дорогами не назвеш) живуть люди-українці, котрі часто й не бачили іншої України, бо залізниці немає (в радянські часи збудована вперемішку з російськими територіями, тепер не функціонує), а асфальт «видуло». З одного боку – війна, з іншого – Росія, єдиний коридор – бездоріжжя... А хочеться, щоб хоч молодь ще щось краще бачила. Тільки туди за зерном ой як спішать доїхати, бо степи безмежного родючого чорнозему експлуатують варварськими методами, а люди? Знову непотрібні...»
«Раніше ми виступали у Луцьку, Києві, Івано-Франківську, в інших великих містах, за кордоном. А треба їхати і в села, що ми робимо на Волині, а також, як переконалися, і в такі регіони, як Луганщина, українська Луганщина», – каже керівник Волинського народного хору Олександр Стадник.
Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк
