TV-трансляція зруйнувала «доказову базу»?

Дедалі очевидніше, що процес над Юлією Тимошенко стає затяжним. Навряд чи влада, замислюючи це «судилище» (як називають його бютівці), передбачала, що воно перетвориться на таку собі валізу без ручки. Відступити автори порушення кримінальної справи вже не можуть, надто далеко зайшли, а продовжити — означає й надалі приймати на себе шквал критики, як в Україні, так і за кордоном. До того ж опоненти Тимошенко, напевно, не думали, що судовий процес перетвориться на таке собі телевізійне шоу.

Учора цю картинку прикрили. Під час чергового засідання Печерського суду, де розглядається «газова справа» проти екс-прем’єра, суддя Родіон Кирєєв задовольнив клопотання представників прокуратури, які просили до закінчення допиту свідків заборонити пряму трансляцію із зали суду. Журналістам дозволили бути присутніми в судовій залі й записувати, в тому числі й за допомогою аудіотехнічних засобів. Захист екс-прем’єра заявив про відведення Родіона Кирєєва, але суддя успішно відхилив цю вимогу.

До речі, до «газової справи», яка вже розглядається в суді, та до справи щодо кіотських грошей і машин швидкої допомоги, яка ще не в суді (обидві порушено проти Тимошенко), днями додалася ще одна кримінальна справа. Її порушено за фактом спроби розкрадання 405 млн. доларів чиновниками та компанією ЄЕСУ. Порушила її не Генпрокуратура, а Служба безпеки України. Нагадаємо, що в 1996 — 1997 рр. ЄЕСУ очолювала Юлія Тимошенко.

Володимир ФЕСЕНКО, політолог:

— Навряд чи влада робила ставку на швидкий результат. Проти Тимошенко порушено кілька кримінальних справ, тому нас швидше чекає марафон судових процесів. Гадаю, ясність у питанні, якого результату хоче влада, ми побачимо не раніше початку наступного року. Затягування судового процесу вигідне Тимошенко, вона якраз добивається перетворення цього суду на фарс, намагається його дискредитувати, на мій погляд, навіть переграє. Максимальне затягування судового процесу може тривати аж до парламентських виборів, щоб використати предмет цього суду як майданчик для агітації.

З другого боку, влада опинилася в певній безвиході. Їхня головна мета — показове засудження Тимошенко з юридичним вироком, щоб у неї була судимість. Щодо тюремного ув’язнення, то тут інтереси людей в оточенні Президента й тих, хто приймав це рішення, явно розійшлися. Одні, можливо, вважали, що треба добитися її максимального засудження й ув’язнення, інші чудово розуміли всі ризики: серйозна криза у відносинах із Заходом, посилення соціально-політичного напруження. Влада також робить ставку на те, щоб під час процесу максимально дискредитувати Тимошенко. Але ми бачимо, що Тимошенко традиційно в публічних баталіях переграє своїх опонентів, інформаційно-політично вона домінує. Це не стільки судилище над Тимошенко, скільки її спроба перетворити це на суд над суддею Кирєєвим і над усією українською владою. Тому я не вважаю, що зараз у влади є чіткий стратегічний план, чого вони хочуть від цього суду. Засудити Тимошенко, щоб виключити її з виборчого процесу, а далі є розбіжності: як це зробити, в яких формах?

Щодо того, що таким судовим процесом влада «ліпить» з Тимошенко п’ятого президента, я дуже скептично ставлюся до цієї версії. Теоретично це, звичайно, можливо, але, виходячи із соціологічних опитувань, наприклад, я візьму останнє опитування Центру ім. Разумкова: 60% українських громадян не підтримують Юлію Тимошенко. Для порівняння, стільки ж не підтримує Азарова, Януковича — 47%. Якщо тебе не підтримує 60% громадян, важко розраховувати на президентське крісло. Навіть виборці, особливо на сході й півдні країни, які розчарувалися в Януковичі, не збираються голосувати за Тимошенко. Українські громадяни зараз не довіряють нікому, вони розчарувалися як у колишній владі, так і в нинішній, їм, швидше, доведеться шукати нових кандидатів.