Гімн коханню. Аншлаг!

Донецький національний академічний театр опери та балету ім. А. Солов’яненка завершує 79-й сезон могутнім акордом — прем’єрою опери Джакомо Пуччіні «Турандот» (лібрето Джузеппе Адамі та Ренато Симоні). Цей твір італійського класика вперше поставили на донецькій сцені. Прем’єра пройшла з аншлагом!

Не кожний творчий колектив береться за постановку цієї опери. «Турандот» можна назвати підсумком творчого життя композитора. «Цей твір сам Пуччіні цінував більше всіх своїх опер, а критики його називають «своєрідною енциклопедією музичної майстерності», — підкреслив директор Донецького театру Василь РЯБЕНЬКИЙ. — Кожен театр, якщо він має творчі амбіції, високий професійний потенціал, має за честь звернутись до твору, який став останнім злетом геніального композитора». А головний диригент Василь ВАСИЛЕНКО додав: «Музика Пуччіні — цілий космос! Музична мова опери «Турандот» досить складна й рельєфна, наскрізь пронизана бурхливими спалахами кульмінацій. Арії та ліричні аріозо чергуються з могутнім звучанням хору й насиченими оркестровими епізодами, а вокальні партії головних героїв вимагають високого професійного вишколу співаків». Постановники вирішили поряд із провідними співаками театру — Тетяною Плехановою (Принцеса Турандот), Петром Лабатим (Альтоум), Юрієм Алексейчуком (Тимур), Анатолієм Вороніним (Мандарин), запросити відому японську співачку Мікі Морі (Ліу) та випускника Тбіліської державної консерваторії, а нині іспанського тенора Георгія Меладзе (Калаф). До речі, насолодитись співом Мікі Морі та Георгія Меладзе донецькі глядачі змогли завдяки іспанській компанії «Concerlirica», яку очолює Леонор Гаго.

Співачку Мікі Морі донецькі знавці опери слухали вже не вперше. На сьомому Міжнародному фестивалі оперного мистецтва «Золота корона» вона з величезним успіхом дебютувала з партією Чіо-Чіо-сан в опері Пуччіні «Мадам Баттерфляй». Що ж до тенора Георгія Меладзе, то весною цього року на Міжнародному музичному фестивалі в Іспанії він дебютував з Донецьким національним академічним театром опери та балету, виконавши партію Радамеса в опері Джузеппе Верді «Аїда». Майстерно об’єднавши роботу всіх підрозділів театру — солістів, хору та симфонічного оркестру, маестро В. Василенко особливу увагу приділив роботі з оркестром, адже оркестр у цій опері — один з героїв твору. Він охоплює всю складну драматургію, тонко підкреслює звучання кожного співака опери, в якій немає жодного другорядного персонажа. До участі в постановці опери було запрошено відомого російського режисера Олександра Лебедєва із Санкт-Петербурга, який зумів дуже точно розставити сценічні акценти. Колектив театру не пішов протоптаними стежками, а розробив свою оригінальну режисерсько-сценографічну концепцію вистави. Постановка вийшла яскравою, гармонійною, сповненою глибокими почуттями та просякнутою особливою енергетикою, яку співаки передали шанувальникам опери своїм майстерним співом та талановитою акторською грою.

Оригінальне художнє оформлення сцени розробили харків’яни. Сценограф — Надія Швець, костюми — Сергій Чепур. Перед глядачами відкривається панорама загадкового Сходу, і ми опиняємось в садах імператора, під стінами Пекіна. Драма сильних пристрастей — кохання і жорстокості, самопожертви і благородства — розгортається на колоритному фоні східної пишності й казковості, які інтригують, полонять, захоплюють. Присутні в залі ніби переносяться в атмосферу екзотичного Китаю та імператорського двору. З пащі величезного дракона виходить Турандот, її царствену велич підкреслює розкішна синьо-золота сукня, розшита китайськими візерунками.

Блискуче втілила образ Турандот співачка Тетяна Плеханова (сопрано), її постава, міміка, жести, погляд і неперевершений вокал сприяли цьому. Вона створила образ принцеси не стільки жорстокої, скільки залежної від обставин життя принципової жінки, яка мститься за свою прабабусю: колись її викрав, збезчестив і жорстоко вбив чужеземець. За це Турандот намагається відплатити всьому чоловічому роду. Квінтесенцією драматичних подій стає зустріч Турандот та Калафа. Георгій Меладзе (тенор) створює образ благородного й чистого юнака, який з першого погляду закохується в холодну принцесу.

Неповторний драматичний діалог Турандот та Калафа нікого не зміг залишити байдужим; короткі декламаційні фрази гострого мелодійного малюнка, які напружено звучать у високому регістрі, передають шквал почуттів і пристрастей героїв; кожну строфу відтіняють репліки хору. Проникливе і хвилююче аріозо Турандот «О, повелителю, син неба» відображає розгубленість героїні — мабуть, в її душі вже пробудилися перші ростки кохання. Калаф відповідає світлою та щирою мелодією кохання. У кінці дуету їхні голоси сплітаються у словесному поєдинку: «Загадок буде три — смерть одна!», — пророкує Турандот. «Загадок буде три — життя одне!», — оптимістично відповідає Калаф, чим викликає повагу та глибоке співпереживання глядачів.

Мікі Морі, знану до сьогодні як найчутливішу, найбільш витончену й проникливу Мадам Батерфляй світу, після прем’єри в Донецьку можна вважати неперевершеною Ліу. Тонко й проникливо відобразила японська співачка чисте кохання, глибокий драматизм сцени самопожертви заради Калафа. Неповторне сопрано Мікі Морі, ніжний мелодійний, але сповнений рішучості й сили спів Ліу, що перейшов в оплакування хору — проникав у саму душу, викликав співчуття й біль! Після арії Ліу «Ax, серце в лід ти закувала», зал театру просто завмер, зачарований, ніхто не наважувався порушити напружену тишу аплодисментами...

Окремим персонажем в опері «Турандот» композитор вивів хор, що надзвичайно збагачує музичне оформлення постановки. Співаки хору ніби дорогоцінним металом оздобили партії кожного артиста, акцентували на трагедійності моментів: печальна мелодія хору народу в мить страти персидського принца; хор очікування Турандот; сповнене печалі аріозо Калафа «Не плач, моя Ліу» також підхоплює й підсилює хор. Можна констатувати, що хор Донецького театру під керівництвом Людмили Стрельцової з честю впорався зі своїм творчим завданням.

Вистава «Турандот» — справжній подарунок прихильникам опери. Тричі на рік Донецька опера запрошує публіку на прем’єру. І кожна нова робота стає подією! Так було з оперою Данькевича «Богдан Хмельницький» і з шедевром Джузеппе Верді оперою-буффа «Фальстаф», і з новою постановкою «Ромео і Джульєтти», присвяченою 120-річному ювілею нашого геніального земляка Сергія Прокоф’єва, а також романтично окриленим став балет «Лісова пісня» Михайла Скорульського... Що ж до «Турандот», то іспанський продюсер Леонор Гаго сказала, що цю постановку можна пропонували найпрестижнішим театрам світу. А українські шанувальники опери зможуть побачити виставу 16 червня.