Деревина — не лише товар

Частка лісу в нашій оселі — це насолода тим затишком і комфортом у домі, що дає нам природна деревина. Ця деревина останнім часом стає все більш затребуваним і дефіцитним матеріалом. Тому такою доречною і зрозумілою стає ініціатива ООН оголосити 2011 рік Міжнародним роком лісів. Ця ідея має об’єднати дії державних та громадських організацій щодо розумного використання, збереження і сталого розвитку лісів.

Так, нещодавно завершила свою роботу українсько-швейцарська програма ФОРЗА, а в 2008-му стартувала й працюватиме до 2012 року регіональна міжнародна програма ENPI-FLEG («Удосконалення систем правозастосування та управління в лісовому секторі країн східного напряму Європейської політики добросусідства та Росії»). Програма має на меті привернути увагу до застосування законів щодо правильного управління і торгівлі лісом. Багато країн Європи стикаються з порушеннями в лісовому законодавстві, схожими на українські. Тому держави, які беруть участь у програмі, регулярно обмінюються інформацією між собою, і це допомагає їм проводити порівняльний аналіз ситуації.

ЗА РІК ЛІСАМ ЗАВДАЛИ ШКОДИ НА 34 МІЛЬЙОНИ ГРИВЕНЬ

Тісна співпраця Експертів Світового банку, Міжнародного союзу охорони природи, Всесвітнього фонду дикої природи та українських фахівців із Державної агенції лісових ресурсів України дозволила підготувати Робочий план виконання програми FLEG в Україні. Було класифіковано проблеми та оцінено можливості прозорої роботи в лісовій галузі. Навчальні семінари, перепідготовка кадрів, консультаційні семінари, круглі столи, опитування громадської думки, пілотні проекти місцевого або регіонального рівня. Це тільки частина того, що робиться і планується зробити в співпраці цих організацій у лісовій сфері.

На жаль, українці втрачають споконвічні традиції шанобливого ставлення до дерев. Зараз часто й серйозного покарання за лісові вирубки не передбачено, а додамо до цього ще й низький рівень життя, соціальну та матеріальну незахищеність — особливо населення в Карпатському регіоні. І це лише деякі причини неконтрольованих масових незаконних вирубок в Україні. Є безліч приватних деревообробних пунктів, які скуповують незаконно добуту деревину.

У Державній агенції лісових ресурсів України, коментуючи «Дню» причини скоєння лісопорушень, крім уже названих, виділяють підпорядкованість лісових масивів близько 50-ти міністерствам та відомствам, особливо — лісів, які перебувають на землях запасу сільських рад, де відсутні належна охорона та контроль.

Як зазначають працівники Держлісагентства, хоча вони й проводять роз’яснювальну роботу та намагаються протидіяти незаконним рубкам у співпраці з громадськими, екологічними та іншими організаціями, але ж «ліс — це не територія складу за огорожею, і цілодобову охорону дерев у лісах забезпечити надзвичайно важко». На жаль, у 2010 році із загальної суми заподіяної лісу шкоди в обсязі понад 34 млн. грн. відшкодовано лише 2,3 млн. грн. ( це лишень 7%).

Тому фахівці Держлісгоспу пропонують збільшити обсяги адміністративних стягнень у 8—10 разів. Істотною тепер вважатимуть шкоду, розмір якої у сто й більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. За даними Держлісгоспу, порівняно з 1996 роком, у 2008 штрафи за незаконно зрубане дерево зросли майже в п’ять разів.

ЧОМУ НЕ КАРАЮТЬ ПОРУШНИКІВ

Найближчим часом ЄС планує зобов’язати постачальників лісу на європейський ринок мати обов’язковий сертифікат, що підтвердив би «легальність» деревини. І це, напевно, ще один чинник, який все ж змусять Україну переглянути своє лісове законодавство й зробити його більш жорстким щодо порушників.

Зараз у Держлісагентстві сертифікують ліси, якими постійно користуються державні лісові підприємства. За інформацією, наданою «Дню», в Україні вже сертифіковано ліси в Житомирській, Київській, Чернігівській, Львівській і Волинській областях.

Зрозуміло, що для відмінного функціонування лісового сектора держава має захистити й працю самих лісівників. Нещодавно, в рамках ініціатив уже згаданої програми ENPI-FLEG, в Івано-Франківську було презентовано видання «Адміністративна відповідальність за лісопорушення: практика застосування державною лісовою охороною України». Прикарпатські лісівники отримали в подарунок майже півсотні примірників, які допоможуть їм зорієнтуватися в правилах поводження з лісопорушниками та узагальнити для себе основні правові аспекти своїх дій у конфліктних ситуаціях. Таке видання було на часі. Адже, як зазначив автор видання Олег Сторчоус, рядовий лісівник не завжди відчуває себе достатньо захищеним наодинці з добре підготовленим порушником, адже тут потрібно не стільки знання великої кількості правових норм, скільки володіння практичними навичками їхнього застосування.

Було б звісно дивно, коли б ми говорили про повну відсутність механізмів впливу на незаконні та хаотичні вирубки лісів, і вони, з одного боку, начебто є. Ми маємо в Україні прийняті 2006 року Лісовий кодекс, Концепцію реформування і розвитку лісового господарства України, а ще Положення про державну лісову охорону тощо.

Екологічним рухам і громадським організаціям в Україні потрібно шукати якісь інші, нові шляхи впливу на громадську думку, а вже через неї — на думку політиків, це б змінило ставлення до лісу, і зміцнило б імідж України як держави, яка контролює свої лісові поставки й відповідає за їхню законність. До речі, у нас практично відсутні «профільні» громадські організації, які б концентрували свої зусилля саме на збереженні лісів.

Як зазначають неурядові екологічні організації, проблемою в законодавчій базі України й досі залишається відсутність визначення поняття «незаконні рубки» й «незаконно заготовлена деревина», а звідси й різне їх трактування. Не розроблено також Національний план дій у сфері боротьби з нелегальними заготовками й корупцією в лісовому секторі України. Недостатню захищеність має сертифікат походження деревини (СПД), низький рівень виконання екологічних і соціальних зобов’язань лісопідприємствами, які вже одержали міжнародні сертифікати за системами добровільної сертифікації лісів (такі сертифікати, на відміну від СПД, означають, що лісівництво в цих підприємствах ведеться екологічно та соціально відповідально).

Бентежить однобока оцінка збитків, що завдаються правопорушниками лісам і економіці країни, немає оцінки однаково прийнятної як для державних органів, громадських організацій, так і для представників лісового бізнесу. Як наслідок ми маємо розрізнені (а значить і менш продуктивні) дії представників державних, громадських організацій і бізнесу. Ці питання на часі, й над ними потрібно працювати. Хоча, напевно, і в екологів, і в держслужбовців все ж є надія, що Україна таки отримає справжнє європейське лісове законодавство, яке діятиме не лише на папері.