Вертикаль безпорадності

Суботні вуличні баталії молодчиків-фашистів із міліцією на Манежній площі біля стін Кремля показали, наскільки хисткою є стабільність у Росії, яку активно пропагує Кремль і яку беруть за приклад деякі країни. Російська влада продемонструвала повну нездатність впоратися з більш ніж п’ятьма тисячами вболівальників московських футбольних клубів, які замість мирної ходи влаштували безлади в центрі столиці, скандуючи при цьому націоналістичні гасла. Формальним приводом для протестів було вбивство уболівальника «Спартака» Єгора Свиридова, застреленого під час бійки з вихідцями з Північного Кавказу та бажання привернути увагу до проблеми міжетнічних відносин у Росії й дій «етнічних угруповань».

У результаті «мирної» ходи на Манежній площі та прилеглих вулицях було побито декілька перехожих неслов’янської зовнішності. За офіційними даними, під час зіткнень постраждала 31 людина, 66 були затримані. Але не менш вражаючою є міліцейська хроніка, опублікована на радіо «Эхо Москвы»: «На півдні Москви було виявлено тіло громадянина Киргизстану, котрий помер від ножових поранень. На сході міста троє невідомих обстріляли з травматичної зброї громадянина Азербайджану. У нього було випущено сім куль. Інтерфакс із посиланням на джерела в міліції повідомляє про жорстоке побиття приїжджого, очевидно вихідця з Кавказу, у вестибулі станції метро «Авіамоторна». Його госпіталізовано з тяжкими травмами. Повідомляється про шістьох затриманих за підозрою в побитті громадянина Узбекистану на станції метро «Третьяковська». Іноземця госпіталізували у тяжкому стані».

Це не перший випадок расистських зіткнень між слов’янською молоддю та мігрантами з Північного Кавказу й Центральної Азії. Але вперше вони набули такого масштабу й широко висвітлювалися по телебаченню. Посилення расистських настроїв у країні, що побудувала вертикаль безпорадності влади й «суверенну демократію», — це серйозний синдром, який дедалі глибше вражає російську державу.

У російських правоохоронних органах вважають, що за безладами стояли представники «ліворадикальної молоді». Саме так охарактеризував у доповіді президентові те, що сталося поряд з Кремлем, глава МВС Рашид Нургалієв. Президент Росії Дмитро Медведєв схвалив роботу МВС та дії міліції. І в своєму мікроблозі Twitter він так оцінив безлади на Манежній площі: «У країні та в Москві — все під контролем. З усіма, хто паскудив, розберемося. З усіма. Не сумнівайтеся». І жодної оцінки того, що відбувається.

Тим часом, у російській опозиції вважають, що ці безлади не були випадковими і є закономірністю неефективності вертикалі влади. «Корупція прокуратури, некомпетентність судів і міліції систематично дозволяють убивцям і бандитам уникати відповідальності. Це веде до неминучого зростання злочинності, зокрема й етнічної. Недовіра до правоохоронної системи з боку суспільства неминуче веде до бунту найрадикальнішої його частини. Нацисти знайшли привід для етнічних погромів. Ми засуджуємо націоналістичні розправи й виступаємо проти будь-яких проявів ксенофобії.

Ми закликаємо російське суспільство добиватися змін у нашій країні мирними й ненасильницькими методами. Корупція, насильство й бунт — це прямий шлях до розвалу Росії». Під цією заявою підписалися Гарі Каспаров, Борис Нємцов, Ілля Яшин і Денис Білунов.

Тим часом, голова Російського народно-демократичного союзу, колишній прем’єр Михайло Касьянов заявив на установчому з’їзді коаліції «За Росію без свавілля й корупції», що Росії потрібна демократична зміна влади, аби запобігти революції. Він зазначив, що країна останніми роками жила виключно за рахунок високих цін на нафту. Проте зараз резервні запаси майже повністю вичерпані.

Але, мабуть, найточніше проаналізував ситуацію російський письменник-сатирик Віктор Шендерович. «Слід із сумом констатувати, що сьогодні демократія в Росії знаходиться в такому остаточно зруйнованому стані, що на п’ять тисяч нацистів біля стін Кремля відповіді немає. Відповіддю були б 50 тисяч людей, які скажуть, що ми — народ, а не ви, расисти; що в Москві є хоча б 50 тисяч людей, які готові наполягти на тому, що наші правила будуть правилами життя для наших дітей, а не їхні правила та їхня практика. Чому так вийшло, що цих людей немає? Напевно, аналізувати це треба, але в якомусь сенсі важливіше констатувати, що жодна політична партія, жоден рух, ні вони всі разом не вивели ці 50 тисяч москвичів — а вони є, ці 50 тисяч, безумовно, — у відповідь на п’ять тисяч нацистів. Тому нацисти сьогодні говорять від імені народу, тому нацисти сьогодні святкують перемогу біля стін Кремля».

Безумовно, в Україні всі мають брати уроки з тенденцій, що розвиваються в сусідній великій країні. Перш за все це стосується нинішнього керівництва, яке в усьому активно намагається перейняти російський досвід, і щодо стабілізації ситуації, контролю над ЗМІ. Але ж те, що відбувається в Росії, красномовно свідчить про те, що ні вертикаль влади, ні «суверенна» демократія не дають адекватних відповідей на виклики, які підносить життя. Це може зробити лише розвинене громадянське суспільство, а не корумпований держапарат, який чекає вказівок зверху.

Коли верстався номер, стало відомо, що президент РФ Дмитро Медведєв доручив генпрокурору і голові Слідчого комітету Росії притягти до відповідальності, учасників погромів, підкресливши, що розпалювання міжнаціональної ворожнечі є небезпекою для стабільності держави.

Микола ПЕТРОВ, член наукової ради Московського центру Карнегі:

— Ці події продемонстрували, що влада не готова до такого роду масових і серйозних акцій протесту і в якійсь мірі вона їх сама спровокувала. А коли це стало відбуватися, то міліція не стільки захищала громадян, скільки Кремль, аби туди натовп не пройшов. Це досить серйозний сигнал, який доводить, що влада абсолютно не готова до такого роду сценаріям і будь-яка організована чисельна сила здатна диктувати умови, а влада виступає як сторона, яка неадекватно реагує і не володіє ініціативою.

Що стосується відповідальності Путіна чи Медведєва? Спусковим гачком послужила абсолютно неефективна робота міліції, слідчого комітету, невдоволення людей тим, що підозрювані у вбивстві були звільнені, і розслідування, по суті, не велося. Це сфера Медведєва, і формально силові правоохоронні органи — це теж прерогатива президента. Реально це показує, що дійсно з міліцією у нас не все гаразд і та бутафорська реформа, яка зараз йде (закон про поліцію в першому читанні ухвалений), ні в якому разі не вирішує проблеми. Я не думаю, що ці події ставлять питання, хто саме — Путін чи Медведєв не зовсім справляються з проблемою. Ми бачимо, що неефективно працює система, яку побудував Путін, і яка зберігається без яких-небудь істотних змін при президентові Медведєві.

Я думаю, що зараз немає особливої можливості замовчати те, що відбувається в Москві, в самому центрі і в такому масштабі, коли перекриваються центральні магістралі. Важливо те, як влада на це реагуватиме і які уроки з цього зможе або не зможе здобути.

Це факт, що протести виявляють расистську спрямованість. Але це світова, а не лише російська, тенденція, яка зрозуміла в умовах кризи і довгого виходу з кризи, коли люди шукають причини і винуватців в погіршенні свого стану. І найзручніші кандидати на цю роль — це чужі, іммігранти. І в Москві такого роду відчування і без того сильні і досить активні. Природно, що зараз, коли перестає працювати вкрай неефективна, але раніше працююча система, коли влада закривала очі на всі проблеми, і єдиною її відповіддю було збільшення фінансування. Поки цих грошей було багато і це якоюсь мірою працювало. А тепер ми опиняємося в ситуації, коли реальних системних зусиль, позитивної роботи задля того, аби запобігти такого роду етнічним конфліктам, протистояння не проводилося. Це треба негайно робити, а готова до цього влада чи ні, зокрема міністерство внутрішніх справ, — це залишається неабиякою проблемою.

Коли ми говоримо про реакцію одного або іншого члена тандему, це практично завжди суто піар-ходи: висловити заклопотаність і суворо сказати, що ми розберемося. Треба почекати, коли ми побачимо чи не побачимо реальну реакцію, реальні кроки, зміни і вказівки з приводу і міністерства внутрішніх справ, і запобігання такого роду подіям в майбутньому. Здатна на це влада чи ні? У мене з цього приводу є великі сумніви.

В світі досить негативно сприймуть суботні події в світлі того, що Росія отримала право на проведення чемпіонату світу з футболу в 2018 році. З одного боку, це демонстрація слабкості і невміння влади. А з іншого боку, це, дійсно, демонстрація досить серйозної і негативної ситуації в суспільстві — в державі, яка проводитиме чемпіонат світу з футболу.

Що стосується реакції російської влади, то слід чекати, що когось звільнять або суворо покартають. Але я не бачу якихось ознак того, що влада готова дійсно вдаватися до серйозних системних дій. Хоча те, що сталося, це значний ризик для самої влади і, безумовно, якось реагувати вона буде. Я просто думаю, що у якості прилюдної реакції ми побачимо пошук і покарання козлів відпущення, стрілочників, людей, яких можна безпосередньо звинуватити в тому, що вони чогось не доробили і недопрацювали.