Крок назад

Українці минулої неділі знову голосували — повторно на місцевих виборах. Згідно з постановою ЦВК, голосування пройшло на 759 виборчих дільницях. Повторне голосування проводилося там, де кандидати набрали найбільшу й разом із тим однакову кількість голосів виборців, або за рішенням суду, виходячи з порушень у ході голосування 31 жовтня.

А порушень, як виявилось, було не мало. Про це вже неодноразово говорили як в Україні, так і на Заході. Найсвіжіша заява з Європи — це доповідь спостерігачів від Європарламенту Павла Коваля (група Європейських консерваторів і демократів, Польща) і Яна Козловськи (група народних партій, Польща). Депутати, зокрема, зауважили, що недоліками стали: пізнє ухвалення нового закону про вибори; позбавлення права блоків партій висувати кандидатів на місцевих виборах; розподіл номерів партій у списках для голосування відповідно до черговості подання документів (Партія регіонів отримала перші номери в списках у 85% виборчих округах); реєстрація партій-клонів «Батьківщини» у Львівській та Київській областях тощо.

Міліція вже відрапортувала: грубих порушень виборчого законодавства й громадського порядку під час повторного голосування 14 листопада не зафіксовано. «Зрозуміло, що увага до повторного голосування була меншою, ніж до голосування 31 жовтня, — коментує ситуацію «Дню» голова Комітету виборців України Олександр Черненко. — Виходячи з тієї інформації, що до нас надходить, великих проблем і порушень ми поки що не бачимо. Повторне голосування пройшло набагато спокійніше. У цілому ж, якщо говорити про місцеву виборчу кампанію-2010 — вона була проблемною. У деяких регіонах були фальсифікації й спотворення результатів виборів, у деяких — усе пройшло демократично. Але загальна оцінка така: нинішні вибори — це крок назад. Із цієї виборчої кампанії потрібно робити серйозні висновки».

Це, власне, визнав і сам Президент Віктор Янукович: «Я визнаю, що вибори мали технічні недоліки й були складними». Виникає запитання: а що заважало організувати їх належним чином, адже про недоліки виборчого законодавства говорили багато хто як в Україні, так і в Європі? Глава держави апелює до того, що «було непросто організувати процес підрахунку голосів відразу кількох видів бюлетенів». Хоча цього слід було чекати, а, відповідно, підготуватися. Президент заявив, що вже доручив почати роботу над змінами виборчого законодавства із залученням міжнародних та українських фахівців. Хотілося б вірити, звичайно, але згадується «досвід співпраці» при підготовці нині діючого закону про місцеві вибори.

Інше питання — чому досі ми не знаємо загальну явку виборців? Так, закон не зобов’язує ЦВК оповістити дані щодо явки, але тоді це поганий закон. Виходить, працює формула: «у каламутній воді й рибу легко ловити».

Показовим у цьому випадку є приклад депутата від БЮТ, новообраного мера Кременчука Олега Бабаєва. На першій же сесії Кременчуцької міськради він заявив, що виходить із партії «Батьківщина». «Мер потрібний не лише тим, хто симпатизує тій або іншій партії, і навіть не лише тим, хто за нього проголосував, мер несе відповідальність за всіх і перед усіма жителями Кременчука», — зауважив Бабаєв. За його словами, «виключно в тісній взаємодії з центральною владою й лише спираючись на побажання всіх верств населення нашого міста, ми доб’ємося швидкого й справжнього процвітання».

«Учора глава держави послав нам усім дуже чіткий сигнал: «Демократія — це не знущання з самих себе, — продовжує Бабаєв. — Це такий конструктивний підхід до життя. Є конкурентоспроможна програма — будь ласка, реалізуй її, ми можемо створити умови». В принципі, Президент говорив не лише про це. Далі Віктор Янукович сказав буквально наступне: «Як голова міста може бути в опозиції? Я йому голову відкручу відразу, якщо він не займатиметься каналізацією, не займатиметься водою й газом. Перспективи не буде. Та й люди не терпітимуть».

Можливо, все-таки саме ці слова спонукали Олега Бабаєва вийти з «Батьківщини»? Утім, уся ця історія показує лише одне — кон’юнктурність українських політиків. Не всіх, але в цьому випадку тих, хто прийшов до влади. Про які інтереси виборців тут може йтися?

Тим часом боротьба за результати в деяких регіонах усе ще триває. Одеський апеляційний адміністративний суд відмовив колишньому мерові Одеси Едуардові Гурвіцу в позові про бездіяльність Одеського міськвиборчкому. Але в суді перебуває ще одна апеляція Гурвіца — про визнання виборів недійсними. І це притому, що ще 4 листопада міськвиборчком оголосив переможцем виборів представника ПР Олексія Костусєва. У Харкові аналогічна ситуація. Тут суд також відмовився задовольнити позов кандидата в мери Харкова Арсена Авакова щодо бездіяльності Центральної виборчої комісії. Харківський міськвиборчком також уже зареєстрував Геннадія Кернеса обраним мером. Аваков не визнає Кернеса головою міста.

Результати повторного голосування поки що підраховуються, але ці вибори однозначно показали — Україна вже відступила від тих хоч і не великих, але демократичних завоювань попередніх років. Віктор Янукович прийшов до влади в результаті демократичних виборів, але свій перший тест виборами як Президент він не пройшов.

ЧЕРКАСИ

Оскарження були небезпідставними

У Черкасах 14 листопада відбувалося переголосування лише по одному мажоритарному округу з виборів депутатів Черкаської міської ради. Хоча очікували виборців на дільницях двох міських округів — десятого та дванадцятого. Проте в суботу, пізно ввечері, суд виніс рішення про відміну голосування на десятій дільниці.

До речі, суд двічі скасував повторне голосування по округу №10, визначивши переможця. Черкаська міська ТВК подавала апеляцію на таке рішення суду.

«Ми оскаржували рішення суду, бо нами вже були зроблені підготовчі дії до виборів: ми замовили друк бюлетенів, зорієнтували дільничні виборчі комісії. Вже було запущено механізм! І було б нелогічно, якби ми просто погодилися з рішенням суду», — пояснив голова Черкаської міської виборчої комісії Микола Кудрявцев. Напередодні переголосування пан Кудрявцев до останнього моменту не міг сказати «Дню», чи будуть вибори по десятому округу. Усі чекали рішення суду. Урешті, суд визнав перемогу висуванця «Фронту змін» Анатолія Коверського та скасував повторне голосування, визнавши бюлетені по округу №10 дійсними.

Щодо округу №12, то тут переміг директор Черкаського зоопарку, висуванець Партії Вільних Демократів Євген Ван. Власне, саме через нього і відбувалося переголосування. Адже під час виборів 31 жовтня на чотирьох дільницях виборчого округу №12 (дільниці № 43, 44, 45, 66) у виборчому бюлетені з виборів депутатів Черкаської міської ради в цьому мажоритарному округу не було графи для голосування саме за директора зоопарку. Тобто, його прізвище написали поруч із прізвищем іншого кандидата, і поставили один квадратик для голосування. Таким чином, люди, які хотіли проголосувати за директора зоопарку, не змогли віддати за нього свій голос.

«Я фактично випав із виборчого процесу. Це не можна було так залишати. Дуже багато людей телефонували, і якщо вони хотіли проголосувати за мене, то вони ж на щось сподівалися, тому не можна було це лишати без уваги», — вважає Євген Ван, який доклав багато зусиль для того, щоб відбулося переголосування. За нього проголосувало близько трьохсот черкащан.

Загалом на Черкащині переголосування відбувалося на 32 виборчих дільницях. У ньому взяли участь 9434 виборці.

ПОЛТАВА

Партія «Совість України» сенсаційно перемогла в Полтаві

Поки в семи районах області відбуваються перевибори, в Полтаві починає працювати команда нового мера. Одним із сюрпризів цьогорічних виборів виявилася партія «Совість України», що здобула приголомшливу перемогу на перегонах у Полтаві. Нині в активі цієї сили — 37 із 50 депутатських мандатів і, що не менш важливо, посада міського голови, яким став 42-річний підприємець, лідер громадського об’єднання «Наш дім — Полтава» Олександр Мамай. Кандидатуру новообраного градоначальника підтримали майже 61,64% полтавців, тоді як за його попередника Андрія Матковського, висуванця Всеукраїнської партії трудящих, проголосували 14,29%, а за екс-губернатора Полтавщини Валерія Асадчева від УНП — 9,56%. Тріумфальна хода практично не розкрученої «Совісті України» викликала певний подив серед місцевого політикуму, журналістів і пересічних виборців, які нині розмірковують над «феноменом Мамая».

Олександр Федорович уже не вперше випробовує щастя на виборах міського голови Полтави, щоправда, в березні 2006 року він зняв свою кандидатуру на користь «міцного господарника» Віктора Животенка. Перемогу, однак, здобув «батько міста», регіонал Анатолій Кукоба, який невдовзі проміняв цю посаду на крісло народного депутата. На дочасних перегонах у листопаді того ж року наступником Кукоби став виконувач обов’язків мера, секретар міськради Андрій Матковський (спочатку бютівець, потім безпартійний). Упродовж чотирирічної каденції він настільки успішно — через роздачу посад і преференцій — консолідував майже весь депутатський корпус, що практично не мав опозиції в Полтавській міській раді. «Зовнішнім ворогом» Андрія Всеволодовича був хіба що «помаранчевий» голова облдержадміністрації Валерій Асадчев, конфлікт із яким точився переважно на ідеологічному ґрунті. Згодом компанію Валерію Михайловичу склав підприємець, власник ТОВ «Інтер-Агро» Олександр Мамай, котрий не приховував своїх амбіцій очолити місто та був певним виразником «антиматковського» електорату.

Перемогу на місцевих виборах-2010 Мамай почав кувати задовго до їх початку. За прикладом деяких регіональних лідерів, він створив ГО «Наш дім — Полтава». Наріжним каменем його діяльності стала систематична робота із соціально незахищеними верствами населення, насамперед із пенсіонерами та малозабезпеченими, котрим регулярно видавали продуктові набори. Але Олександр Федорович працював не лише на «улюблених бабусь» — він також встановлював дитячі майданчики, проводив спортивні змагання, КВН, конкурс «Наш клас — найкращий», влаштовував поїздки в цирк. Одним словом, з великої любові до Полтави займався меценатством, хоча його опонентам це швидше нагадувало підготовку до виборів міського голови за відпрацьованим у Києві «сценарієм Черновецького». До речі, аналогії зі столичним градоначальником постійно супроводжували передвиборну кампанію Мамая, адже приводів для таких порівнянь не бракувало.

По-перше, роздача продуктових наборів у фірмових пакетах ГО «Наш дім — Полтава» («Має право жити краще» — Леонід Черновецький), в яких обов’язково мала бути гречка. Саме за неї, мовляв, і продаються голоси. Під час активної фази агітації у місті з’явилися характерні біг-борди з гаслами: «Голосуй серцем, а не гречкою», «Київ продали за гречку. Ти теж цього хочеш?», а на одній із центральних вулиць невідомі молодики в чорному влаштували флеш-моб, роздаючи пакети з гречкою, прикрашені згаданими слоганами.

По-друге, Олександр Федорович практично не з’являвся на екранах місцевих телеканалів, де він справді був персоною нон-ґрата, і майже не влаштовував мітингів на свою підтримку. Натомість про його досягнення і обіцянки розповідали приватні газети, інтернет-сайти, окремі FM-станції, в ефірі котрих Мамай закликав «голосувати по совісті». Себто, агітаційна кампанія кандидата була значною мірою віртуальною. До того ж, виборці практично не знали в обличчя людей, які балотувалися за списками «Совісті України» чи висувалися від неї в мажоритарних округах, але все одно голосували за них, залишаючи позаду навіть авторитетних номінантів на депутатські мандати.

По-третє, комунальні й лояльні до мера Матковського ЗМІ активно «зливали» компромат на лідера ГО «Наш дім — Полтава», звинувачуючи його в наявності судимості, махінаціях із дипломом про вищу освіту та, звісно, сектантстві (на тлі телевізійних картинок із Леонідом Черновецьким і Сандеєм Аделаджою). Незадовго до виборів УМВС у Полтавській області спростувало «викривальну» інформацію обласної організації «Правозахист», але от щодо освіти справді були питання: так, Мамай вступив до інженерно-будівельного інституту 1986 року, проте не закінчив його. Дорікання ж у симпатіях до штундистів виникли через те, що свого часу підприємець передав «на баланс» однієї з протестантських общин області... корову. Водночас сам кандидат на посаду міського голови заявив, що належить до православ’я, не надаючи, втім, переваги жодній із його гілок в Україні.

По-четверте, вже на першій прес-конференції у статусі мера Полтави Мамай заявив, що хоч він і заможна людина, але від офіційної зарплати не збирається відмовлятися. Натомість 10—15 тисяч гривень, призначені для градоначальника і його заступників, планують розподілити між рядовими працівниками міськвиконкому — вони додатково отримають по 100—150 гривень. Стрічки інформаційних агентств відразу ж замайоріли заголовками штибу «Новий мер Полтави пішов шляхом Черновецького і призначив собі зарплату одну гривню». Однак не лише це зближує Олександра Федоровича й Леоніда Михайловича. Господар міста над Ворсклою запевнив усіх, що не збирається припиняти благодійну діяльність. Отже, роздача продуктових наборів триватиме надалі, звісно, за рахунок коштів ГО «Наш дім — Полтава», а не міського бюджету. Також нова команда, вочевидь, може розраховувати на фінансову підтримку з боку відомого бізнесмена і народного депутата Андрія Веревського (ПР), рідний брат якого пройшов до міськради за списками «Совісті України», а двоюрідний — одружений із донькою Мамая.

Зрештою, у відповідь на численні порівняння з Черновецьким у Мамая існує власна контрверсія. На його думку, це саме колишній міський голова Полтави Андрій Матковський, швидше, нагадує очільника Києва, адже за час каденції Андрія Всеволодовича було виділено більше земельних ділянок, ніж за 15 попередніх років, та й родина мера суттєво примножила свої статки.

Переконлива перемога на полтавських виборах партії «Совість України» зовсім не означає, що вона монопольно керуватиме містом, адже владою треба ділитися. Принаймні, з Партією регіонів, яка підтримала кандидатуру Олександра Мамая і тим самим забезпечила посаду секретаря міської ради для своєї креатури Оксани Деркач. Водночас новий мер поспішив засвідчити свою лояльність губернаторові Полтавщини Олександрові Удовіченку, визнавши, що він — ключова людина в області, перед котрою «слід схилити голову» і не конфліктувати, як Матковський з Асадчевим, навколо пам’ятників Мазепі й Петлюрі, бо від добрих стосунків залежить бюджет міста. Співпраця цих політсил, імовірно, продовжиться й на рівні обласної ради, де навпаки лідирують регіонали, що вкупі з партнерськими силами штибу КПУ, СПУ, «Сильної України», Народної партії та, можливо, СелПУ здатні сформувати стійку більшість (90 мандатів зі 120), не залучаючи до процесу «Батьківщину», «Фронт змін», «Нашу Україну» й УНП.

Нині Полтава живе в передчутті позитивних змін у житті міста, як завжди, сподіваючись, що кожна наступна влада буде кращою за попередню. Утім, переконатися в слушності чи хибності цього твердження полтавці зможуть уже незабаром, щойно запрацює новий склад міськради та її виконком. І тільки з часом громадяни глибше зрозуміють, як саме вони проголосували восени 2010 року: по совісті чи за гречку?

РIВНЕНЩИНА

Масово — проти всіх

На Рівненщині перевибори мали відбутися в 26 населених пунктах. У 22 із них переголосування відбулося цими вихідним, натомість виборці ще чотирьох сіл підуть на перевибори в січні. Причиною переголосування в деяких населених пунктах стало те, що єдиний зареєстрований кандидат у депутати сільської ради не набрав необхідних 50% голосів. Більшість виборців голосували проти всіх. Також був випадок, коли кандидат, який програв вибори з різницею в один голос, не погодився з результатом.

«Громадянська мережа «Опора» стежить за перебігом виборчого процесу вже п’ятий рік поспіль, але такі випадки, коли виборці масово голосують проти всіх, не підтримуючи єдиного кандидата, наші спостерігачі фіксували вперше, — коментує Андрій Токарський, координатор громадського спостереження в Рівненській області громадянської мережі «Опора». — Адміністративний тиск під час виборів був дуже відчутним, тому, очевидно, й склалася така ситуація. Також було чимало скарг».

Власне, наразі вирішується питання, чи відбуватимуться в січні перевибори в селі Забороль Рівненського району. Там скаржилися на те, що не дали можливості проголосувати на дому. Йдеться про 63 мешканців Геріатричного пансіонату.