Сонячний міст: Україна — Америка

Вона скульптор, поет, творець нового синтетичного жанру, де музика, поезія та скульптура поєднуються з акторською грою на сцені та світловими ефектами, донька відомого письменника й громадського діяча Сергія Пилипенка. Роботи майстрині експонувалися у рамках виставки «Український дім відкриває фонди».

Мірталина колекція скульптур — суворо-монументальна, філософсько-граціозна, і в той же час сонячна, така, що відтворює життєствердні символи нескінченності простору й часу. Практично все життя мисткиня провела за океаном (у США), але душею є в рідній Україні. Національний дух та світосприйняття пронизують усю її творчість. Міртала народилася в Харкові. У роки сталінського терору її батько був репресований як ворог народу, а дівчинку із матір’ю й старшою сестрою було депортовано з України. Лише напередодні Другої світової війни родині Пилипенко вдалося повернутися із Твері у Вінницю. Під час окупації Міртала (разом з рідними) була вивезена до Німеччини на примусові роботи. Довелося дівчині перенести жахи таборів, поневіряння по Італії, Англії, а потім вона опинилася у еміграції в Америці...

До своїх творчих здобутків скульптор йшла довго й наполегливо. Мистецька критика, високо оцінюючи творчість Міртали-скульптора, все ж схильна до думки, що її бронзові витвори відірвані від життя. Та хіба може філософське узагальнення не мати основ — реалій? Як зазначив відомий мистецтвознавець Іван Галантич, «без обтяжливих реалістичних деталей Міртала сягає майже матеріальної ясності своїх композицій: постаті скульптур наводять на думку про безперервну одіссею людства; безмежний простір і вічний час набувають фізичної форми та людського виміру. Вони ніби промовляють до нас, розповідаючи про нашу внутрішню суть».

Людина і Всесвіт, ідеальне й матеріальне, простір і час, краса і віра — ось ті невичерпні теми, які впродовж років надихають скульптора. Роботи Міртали експонувалися на багатьох персональних та групових виставках у США та Канаді, її бронзові скульптури прикрашають понад двісті приватних колекцій, а також експонуються в музеях і громадських зібраннях Канади, США та України.

Скульптури приваблюють душевною гармонією. Вони — ніби поезії в бронзі. І не дивно, бо володіє Міртала й мистецтвом поетичного слова. Вона видала кілька збірок поезій, одна з них — «Райдужний міст». Людина з її здобутками і втратами, неповторним внутрішнім світом — одна з провідних тем поетеси. В її творах читач знайде своєрідні, а часом і незвичні образи, сповнену глибоким філософським змістом символіку, музичний ритм, простоту вислову.

І в скульптурних композиціях, і в поетичних творах наскрізною темою проходить сонячний настрій — повертає «соняшник голову сонцю назустріч», а весь мистецький простір — це українська поетика: «спалене жовте жито», «щоб верби плакати перестали», «притулок зелених левад» і весь неповторний, сповнений свіжих вітрів та життєдайних дощів, світ. Скульптура й поезія — дві грані непересічного таланту, що гармонійно доповнюють одна одну.

— Поряд з монументальною суворістю у скульптурах виразно прочитуються солярні знаки. Не можна не помітити їхньої спорідненості із символікою Трипільської культури, про що яскраво промовляють, наприклад, скульптури «Центральне сонце», «Стремління», де відтворено стародавній знак «завиток», який символізує безмежжя Всесвіту. «Еволюція» — також скрижалі розвитку цивілізацій, а в центрі — Людина з її вічним прагненням до польоту у вищі світи, — ділиться враженнями Ігор Стратій, редактор Національної радіокомпанії України.