Запитання до опозиції
Декілька днів тому кадри з української Верховної Ради показали по всьому континенту — вони промайнули неначе комета над Європою. Сварки, герці й кидання яєць — це те, що завжди привертає велику увагу. Це рідкість, але в цьому також немає нічого надприродного. Хай там як, скандал, що стався в українському парламенті, перевершив те, що траплялося раніше в Італії, Іспанії або демократичних державах Центральної Америки.
Точно так само, як і з кометою, новини промайнули поквапом, і обговорювали їх недовго. Але сама проблема залишилася. Ця проблема — реакція Європи на угоду про Чорноморський флот і газ. Ми не знаємо про наслідки цієї угоди, проте потрібно сказати, що реакція була спокійною. Прагматизм цих рішень широко зрозумілий. Однак ідея про інтеграцію енергосистем України й Російської Федерації, яку оприлюднив прем’єр Росії Володимир Путін, розглядається з недовірою. Простіше кажучи, усе тому, що інтеграція з російською системою означає меншу інтеграцію з енергосистемою Західної Європи.
Однак це тема для майбутнього обговорення. У цю мить потрібно зосередитися на нинішній ситуації. Останні події у Верховній Раді змушують нас спитати про якість опозиції. Це дуже цікаво, поготів нинішній уряд і нинішня опозиція можуть розповісти про це. І Юлія Тимошенко, і Віктор Янукович були в опозиції. Це питання не вимагає відповіді ні про консолідацію, ні про кількість опозиційних сил. Які чинники об’єднують людей, що виступають проти свого уряду? Це лише жадання повернутися до влади чи в основі лежить інша ідея — керувати країною, розвивати економіку, фінансову сферу, охорону здоров’я та фінансові системи?
Це запитання, яке потрібно ставити в кожній державі й кожній опозиційній партії. Це те, чому в багатьох країнах політичні партії, включаючи соціалістичні партії в Західній Європі, стикаються з проблемою, як підготувати стратегію, яка протистоятиме тому, що пропонує влада, а також дасть рекомендації суспільству відносно щоденних потреб і того, як зробити життя привабливішим.
